747
Аматорський астроном у Північній Кароліні записав момент, коли астероїд Duccio приблизно на пів секунди повністю закрив світло далекої зорі. Сама подія тривала настільки мало, що людина могла б її майже не помітити, однак відеокамера зафіксувала коротке згасання з достатньою точністю, щоб результат став корисним для астрономії. Duccio має приблизно 12 км у поперечнику й рухається в головному поясі астероїдів між Марсом і Юпітером, а його тінь під час події пронеслася над місцем спостереження зі швидкістю близько 24 км/с.
Таке явище називають покриттям зорі астероїдом. Космічне тіло на короткий час проходить точно між Землею та далекою зорею, відкидаючи на поверхню вузьку рухому тінь. Її ширина може становити лише кілька сотень метрів, а тривалість затемнення — частки секунди. Саме тому успіх залежить від дуже точного прогнозу, правильного місця спостереження й синхронізованого часу.
Як із кількох коротких затемнень отримують силует астероїда
Якщо одну й ту саму подію спостерігають люди в різних точках, кожен отримує власну тривалість зникнення зорі. Ці вимірювання утворюють окремі «хорди» через поперечний переріз тіні. Коли їх накладають одна на одну, можна окреслити форму астероїда навіть без прямого фотографування його поверхні.
Автор нинішнього спостереження вже записав чотири подібні події неподалік свого дому. В одному випадку астероїд шириною лише близько 4 км на короткий час закрив тьмяну зорю. В іншому — значно більший об’єкт діаметром приблизно 120 км перекривав дуже слабку зорю протягом кількох секунд. Для такого слабкого об’єкта довелося збільшувати витримку приблизно до третини секунди на один кадр.
Великий телескоп не обов’язковий
Для спостереження Duccio використовували 130-міліметровий телескоп Ньютона, екваторіальне монтування з кроковими двигунами та контролером OnStep, а також астрономічну камеру на сенсорі Sony IMX585. За словами автора, розмір телескопа не визначає мінімальний розмір астероїда, який можна виміряти. Якщо зоря досить яскрава, навіть відносно невелика оптика здатна зафіксувати коротке покриття.
Набагато важливішою виявляється точність часу. Спостерігач зібрав власний калібратор на основі GPS-модуля, Arduino Nano, двох транзисторів, трьох резисторів і перемикача. Червоний світлодіод подає калібрувальні імпульси на початку та наприкінці запису, але не блимає під час самого покриття, щоб не заважати вимірюванню.
За правильного налаштування похибку часу можна зменшити до кількох мілісекунд. Місце й час майбутніх покриттів прогнозують за допомогою програмного забезпечення Міжнародної асоціації таймінгу покриттів IOTA. У підсумку навіть домашній телескоп може давати дані, які доповнюють професійні каталоги форм і розмірів астероїдів.
