801
Майже повністю збережений молочний зуб молодої макаки став найпівнічнішим підтвердженим свідченням присутності цих приматів у континентальній Європі. Знахідку зробили ще 2004 року в Шьонінгені, у сучасній Нижній Саксонії, але її значення вдалося повноцінно пояснити лише тепер. Понад 300 тисяч років тому макаки жили приблизно на 1800 км північніше від сучасної межі природного ареалу їхніх найближчих родичів.
Результати опублікували в журналі Quaternary Environments and Humans. Дослідження присвячене одному конкретному зубу, а не решткам цілої групи тварин. Тому воно впевнено підтверджує присутність макаки в регіоні, але не дозволяє визначити, скільки приматів там жило, як довго існувала місцева популяція або наскільки далеко простягався її ареал.
Зуб знайшли 22 роки тому
Зразок вилучили з приозерних відкладень під час розкопок 2004 року. Новий аналіз виконали Тейс ван Колфсхотен, Іво Верхейен і Жорді Серанджелі. Вони визначили знахідку як правий верхній молочний премоляр — один із жувальних зубів — молодої макаки.
За оцінкою Senckenberg, тварині було приблизно один рік, а довжина самого зуба становила менше сантиметра. У науковій роботі використали позначення Macaca cf. sylvanus. Воно означає, що знахідка найбільше нагадує сучасну берберську макаку, або магота, але дослідники залишають обережність у визначенні виду лише за одним викопним зубом.
Північ Німеччини не була тропічною
Зуб походить із ділянки Lower Berm, шару 3b2, який відносять до лісової фази після міжльодовикового періоду й зіставляють із кліматичним етапом MIS 9c. Вік і середовище визначають не за самим зубом, а за геологічним контекстом та іншими матеріалами з того самого шару.
На місці сучасного Шьонінгена тоді існувало озеро, навколо якого росли берези й сосни. Клімат загалом був близьким до сучасного, але зими, за оцінками дослідників, були щонайменше на один градус холоднішими. Тобто знахідка не свідчить про якийсь давній тропічний рай на півночі Німеччини.
Макаки колись жили значно ширше
Сьогодні природні популяції берберських макак мешкають у Північній Африці. Відомі макаки Гібралтару з’явилися там завдяки людям. У плейстоцені ситуація була іншою: викопні рештки макак знаходять у різних частинах Європи — від Середземномор’я до Німеччини й Англії.
Шьонінген розташований приблизно на 1800 км північніше нинішньої північної межі природного ареалу. Водночас формулювання «найпівнічніша знахідка» стосується саме континентальної Європи, оскільки відомі й британські викопні рештки.
Чому макаки зникли з півночі
Автори припускають, що Північна Німеччина могла бути близькою до межі екологічної витривалості цих приматів. Подальше скорочення ареалу могло бути пов’язане зі змінами клімату та втратою придатних середовищ.
Серед можливих чинників також згадують тиск з боку ранніх людей, але сам молочний зуб не дає доказів полювання або прямого винищення макак. Його головна цінність інша: один крихітний зразок показує, наскільки інакше виглядала карта поширення приматів у Європі сотні тисяч років тому.
https://socportal.info/ua/news/molochnii-zub-zasvidchiv-shcho-makaki-zhili-na-pivnochi-nimechchini/
