Новий мікроскопічний жук з Хайнаню відкриває рідкісний рід у Китаї

Реліктова родина мікроскопічних жуків

Родина Jacobsoniidae, до якої належить Derolathrus, вважається реліктовою лінією — це вціліла гілка давнього еволюційного дерева, що, ймовірно, колись була значно різноманітнішою. Нині до родини входять лише три сучасні роди: Derolathrus, Saphophagus і Sarothrias.

Загалом описано тридцять видів Jacobsoniidae, з них двадцять шість сучасних і чотири відомі лише за викопними рештками. Їхнє поширення дуже фрагментоване: окремі популяції розкидані по Австралійському, Ориєнтальному та Неотропічному регіонах. Такий «плямистий» ареал більше нагадує давні ізольовані осередки в тропічних лісах, ніж результат недавнього розселення.

Ці жуки вражають своїми розмірами: представники родини мають довжину тіла від 0,65 до 2,50 мм, а види Derolathrus не перевищують одного міліметра. Новий китайський вид досягає лише 0,93–0,98 мм, має червонувато-коричневе забарвлення, вузьке видовжене й майже циліндричне тіло.

На такому масштабі жук живе у світі грибниці та мікротріщин під корою — у мікросередовищі, яке практично невидиме неозброєному оку. Біологія цих комах досі вивчена слабко: їх зазвичай знаходять у підстилці або гнилій деревині, а Derolathrus також відомі з плодових тіл грибів і навіть з гуано кажанів.

Як знайшли Derolathrus hainanensis

Знахідка стала результатом наполегливої польової роботи. 28 березня 2025 року збирач Жян Жі-Сін (Ri-Xin Jiang) виявив дорослих жуків під корою мертвої широколистяної дерева в долині Мінфен, у межах національного парку тропічного дощового лісу Цзяньфенлін на висоті близько 940 метрів.

Дерево ще повністю не розклалося, а жуки скупчувалися у вологих ділянках під корою, де вже почали розвиватися гриби. Це дало рідкісну можливість зафіксувати деталі способу життя роду, біологія якого зазвичай майже не документується.

Усього дослідники зібрали один голотип — самця, та шістнадцять паратипів (сім самців і вісім самок). Зразки передали до Інституту ентомології Гуйчжоуського університету та до Національного центру зоологічних колекцій Інституту зоології Китайської академії наук.

Мікроскопія та діагностичні ознаки

Через мікроскопічні розміри опис виду вимагав високоточної візуалізації. Загальний вигляд тіла фотографували камерою Canon 5D Mark IV з об’єктивом Mitutoyo Plan NIR 10 і спалахом Godox MF12. Для дрібних деталей використовували стереомікроскоп Nikon SMZ25.

Програмне забезпечення Zerene Stacker поєднувало серії знімків з різною фокусною площиною в єдині різкі композитні зображення — це критично важливо, коли об’єкт менший за крапку в кінці речення.

Анатомічні особливості підтвердили належність до роду Derolathrus. Жуки мають тарзальну формулу 3–3–3, тобто по три членики на кожній нозі, а також характерну булаву вусиків, утворену двома зрощеними члениками. Ця комбінація відрізняє їх від інших представників Jacobsoniidae.

У Derolathrus hainanensis голова й передньоспинка вкриті полігональною сіткою з майже квадратних комірок, між якими розташовані поодинокі великі точки з короткими щетинками. На диску голови є неглибока поздовжня западина, а на диску передньоспинки — подібне заглиблення, що простягається приблизно на половину її довжини.

Під надкрилами вид демонструє суцільну шовну смужку (sutural stria) та другу смужку, настільки вкорочену, що вона займає менше десятої частини довжини надкрила й біля основи з’єднується з неглибокою ямкою. Метавентрит — велика пластина на черевному боці грудей — дуже видовжений, приблизно дорівнює сумарній довжині черевних сегментів. Статевий апарат самця (аедегус) тонкий і симетричний, з парамерами, що помітно вигинаються до середини й закінчуються заокругленими вершинами.

Самки зовні майже не відрізняються від самців, виразних статевих ознак на поверхні тіла не виявлено, а розміри обох статей перекриваються.

Порівняння з близькими видами та значення знахідки

Порівняльний аналіз показав, що новий вид найближчий до Derolathrus foveiceps, описаного лише у 2023 році. Обидва мають поздовжні заглиблення на дисках голови та передньоспинки. Відмінність між ними тонка, але стабільна: у D. hainanensis на передньоспинці немає рядів заглиблень із щетинками з боків від центральної западини, тоді як у D. foveiceps з кожного боку є щонайменше чотири такі ряди.

У статті також подано оновлений список видів і ключ для визначення всіх чотирнадцяти відомих представників роду, включно з трьома, відомими лише за викопними рештками в бурштині та давніх відкладах.

До цієї роботи про Jacobsoniidae в Китаї було відомо лише за двома видами роду Sarothrias: S. sinicus, описаним у провінції Сіцзан у 2015 році, та S. songi, описаним з Хайнаню у 2018 році. Додавання Derolathrus подвоює кількість родів цієї родини, зафіксованих у країні, і натякає, що вологі мікросередовища під корою та в підстилці південних лісів Китаю можуть приховувати ще більше невідомих ліній мініатюрних жуків.

Для охоронців природи ця знахідка підкреслює, наскільки велика частка біорізноманіття залишається прихованою в тропічних екосистемах, особливо в мікросередовищах мертвої та відмираючої деревини, яку часто прибирають як «неестетичну» або небезпечну. Оскільки Derolathrus hainanensis наразі відомий лише з типового місцезнаходження в Цзяньфенліні, його довгострокове виживання залежить від збереження гниючої деревини, яку лісогосподарські практики нерідко видаляють.

Це відкриття нагадує, що навіть жук менший за міліметр може розповісти історію про давні еволюційні лінії, острівні тропічні ліси та майже невідомий світ життя в найдрібніших масштабах.

Новий мікроскопічний жук з Хайнаню відкриває рідкісний рід у Китаї з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com