1989
Кульова блискавка залишається одним із найдивніших атмосферних явищ. Очевидці описують світні сфери, які виникають під час грози, рухаються повітрям і можуть існувати кілька секунд. Через рідкість надійних вимірювань фізики досі сперечаються про природу таких об’єктів.
Що вдалося встановити
Дослідники Шанхайського інституту оптики та точної механіки повідомили про створення маленької плазмової кулі в контрольованих лабораторних умовах. Їх цікавило, чи може локалізоване електромагнітне поле підтримувати сферичний плазмовий стан довше за надкороткий імпульс, який його породив.
Для експерименту використали короткий лазерний імпульс, тонке вольфрамове вістря та струмінь аргону. Електромагнітні хвилі зосереджувалися біля металевого кінчика, створюючи дуже сильне поле, яке іонізувало навколишній газ.
Початковий плазмовий шар мав розмір близько 80 мікрометрів, а пізніше розширювався до кількох сотень мікрометрів. Це значно менше за сфери, які описують очевидці природних кульових блискавок.
Чому це важливо
Створена структура зберігалася приблизно 100 наносекунд. Для людського ока це майже миттєва подія, але з точки зору фізики плазми такий час може бути суттєвим, якщо структура існувала довше, ніж сам імпульс.
Спектральні спостереження дозволили простежити зміну температури плазми. Вчені аналізували, чи поводиться вона як звичайний гарячий газ, що швидко розширюється, чи в її динаміці помітні ознаки додаткового механізму утримання.
Важливе обмеження — створення плазмової кульки ще не доводить, що природа формує кульові блискавки саме так. Лабораторний об’єкт істотно відрізняється і розміром, і часом існування. Проте подібні експерименти дозволяють перевіряти окремі гіпотези, які раніше були переважно теоретичними.
https://noworries.news/vcheni-vpershe-stvoryly-kulovu-blyskavku-v-laboratoriyi/
