1834
Регулярний контакт із молодшими членами родини може бути корисним не тільки для настрою, а й для розумової активності людей старшого віку. Восьмирічне спостереження майже за трьома тисячами бабусь і дідусів виявило зв’язок між участю в догляді за онуками та кращими результатами когнітивних тестів.
Що вдалося з’ясувати
Дослідники оцінювали пам’ять, швидкість мислення й інші показники, пов’язані з когнітивним здоров’ям. Учасники відрізнялися за рівнем активності, способом життя, соціальними зв’язками та частотою спілкування з дітьми. Саме тому результати потребують обережного тлумачення.
Спілкування з онуками часто передбачає безліч невеликих розумових завдань: обговорення подій, читання, ігри, планування прогулянок і допомогу з навчанням. Така взаємодія підтримує соціальну включеність, яка сама по собі є важливим чинником активного старіння.
Що означають результати
Водночас статистичний зв’язок не доводить, що саме догляд за онуками спричинив покращення пам’яті. Можливе і зворотне пояснення: люди з кращим здоров’ям і вищою активністю частіше допомагають родичам та мають змогу більше часу проводити з дітьми.
Для підтримки мозку важливий не один конкретний вид зайнятості, а поєднання різних звичок. Фізична активність, достатній сон, контроль судинних факторів ризику, навчання новому та підтримка соціальних контактів можуть доповнювати одне одного.
Тому отримані дані не слід перетворювати на обов’язок для бабусь і дідусів. Найбільш корисна взаємодія та, яка приносить задоволення обом сторонам і не стає джерелом виснаження. Родинне тепло може бути важливим ресурсом, але не замінює медичної профілактики.
