Мікроскопічні залишки ядерного палива, що потрапили в довкілля після аварії на Чорнобильській АЕС, можуть зберігатися довше, ніж припускали попередні моделі. У новому дослідженні науковці проаналізували шість так званих гарячих частинок і виявили, що їхня кристалічна структура за десятиліття змінилася менше, ніж очікувалося.

Що з’ясували дослідники
Роботу провели фахівці Лейбніцького університету Ганновера та Центру Гельмгольца в Дрездені-Россендорфі. Частинки розміром приблизно від восьми до п’ятдесяти мікрометрів відокремили від зразків ґрунту. Навіть такі дрібні фрагменти можуть містити значні концентрації радіоактивних речовин.
Щоб побачити внутрішню будову, зразки дослідили методом синхротронної рентгенівської дифракції. Кожну частинку обертали в промені та фіксували відбиття приблизно з двох тисяч ракурсів. Так учені визначили фази оксидів урану і змогли оцінити, які процеси відбувалися з паливом після викиду з реактора.
Що означають результати
Уламки мають неоднакове походження. Одні майже зберегли властивості діоксиду урану, інші сплавилися з цирконієвими компонентами внаслідок надвисокої температури. Окрема група сформувалася під час тривалої пожежі графіту. Від структури цих сполук залежить, наскільки швидко вони руйнуються, переносяться вітром і вивільняють радіонукліди.
Вчені особливо зацікавлені у сполуці U₃O₈, яка може розпадатися на дрібний пил. Водночас шість зразків із двох місць — надто мала вибірка для висновків про всю зону відчуження. Стійкість певних частинок не означає, що забруднення стало безпечним; натомість вона показує, чому потрібні докладні дослідження довгострокового переходу радіонуклідів у ґрунт та воду.

1519