1280
Квіткові рослини нині панують у більшості наземних екосистем, але їхній шлях до такого різноманіття був далеко не спокійним. Аналіз викопного пилку показав: у далекому минулому масштабні кліматичні зрушення одночасно знищували одні групи рослин і давали поштовх появі інших.
Міжнародна команда дослідників з Австралії та Австрії вивчила десятки тисяч палеонтологічних свідчень, намагаючись зрозуміти, як покритонасінні стали настільки успішною групою. Сьогодні до неї належать близько 400 тисяч видів — від польових квітів до багатьох дерев і культурних рослин.
Вчені зібрали й математично проаналізували понад 60 тисяч знахідок викопного пилку та спор, які охоплюють приблизно 130 мільйонів років історії. Статистичні поправки допомогли врахувати, що одні геологічні епохи й регіони представлені у палеонтологічному літописі краще, ніж інші.
Особливо виразні зміни різноманіття збігалися з двома давніми періодами надзвичайного потепління. Перший припав на середину крейдового періоду, близько ста мільйонів років тому, коли на Землі жили динозаври. Другий відбувся вже на початку кайнозойської ери.
Обидва епізоди тривали мільйони років. Спека й перебудова середовища супроводжувалися зникненням частини рослин, але одночасно виникали можливості для поширення нових еволюційних ліній. За оцінками авторів, кліматичні зміни мали сильніший вплив на загальну динаміку рослинного світу, ніж деякі інші чинники, зокрема географічна ізоляція.
Однак застосовувати такий висновок до сучасного потепління було б помилкою. У минулому еволюційна перебудова рослинності займала колосальні проміжки часу. Нинішнє антропогенне підвищення температури відбувається значно швидше, і багатьом видам може не вистачити поколінь для адаптації.
Історія квіткових рослин показує не те, що потепління корисне для природи, а те, наскільки глибоко клімат здатен змінювати склад живого світу. У сучасних екосистемах ці зміни можуть означати втрату біорізноманіття задовго до появи видів, які змогли б зайняти звільнені ніші.
