4633
Меркурій, найменша планета Сонячної системи, упродовж мільярдів років поступово охолоджується та стискається. Новий аналіз показав, що масштаб цього процесу міг бути на 10–30% більшим, ніж вважали раніше. За оцінками дослідників, від часу формування близько 4,5 мільярда років тому радіус планети міг зменшитися приблизно на 23 кілометри.
Головними свідками цього процесу є характерні складки та уступи на поверхні. Коли внутрішні шари Меркурія охолоджуються, об’єм планети зменшується, а тверда кора змушена стискатися. Вона мнеться й утворює довгі круті гребені, що можуть простягатися на сотні кілометрів.
Перші такі структури побачили ще в середині 1970-х років, коли апарат NASA Mariner 10 сфотографував менше половини поверхні Меркурія. Тоді науковці припустили, що радіус планети зменшився приблизно на 1–3 кілометри. Після місії MESSENGER, яка вийшла на орбіту Меркурія у 2011 році й дала набагато повніші знімки, оцінку підвищили приблизно до семи кілометрів.
Нове дослідження команди з Інституту космічних досліджень Німецького центру авіації та космонавтики врахувало значно більше структур стиснення. Виявилося, що частина давніх уступів була прихована або деформована пізнішими ударами астероїдів і метеоритів, через що попередні підрахунки недооцінювали справжній масштаб скорочення.
За словами авторів, Меркурій залишається складним об’єктом для геологічної реконструкції саме через надзвичайно багату ударну історію. Дослідникам доводиться відокремлювати структури, пов’язані з глобальним охолодженням, від форм рельєфу, утворених падіннями космічних тіл.
Нові можливості має дати місія BepiColombo, яка повинна вийти на орбіту Меркурія. Детальніші карти поверхні й вимірювання гравітаційного та магнітного поля допоможуть точніше оцінити будову внутрішніх шарів планети та з’ясувати, наскільки швидко вона продовжує охолоджуватися сьогодні.
