994
Південноафриканський проповідник Джошуа Мхлакела знову заявив, що визначив дату біблійного Вознесіння. Цього разу він називає період між 12 і 13 жовтня 2026 року. Його твердження привернули увагу не лише через саму тему, а й через те, що попереднє гучне пророцтво проповідника вже не справдилося, а частина його послідовників, за повідомленнями медіа, ухвалювала через нього серйозні життєві рішення.
Мхлакела пояснює новий прогноз власними видіннями, у яких йому нібито з’являлися Бог та Ісус. Він наполягає, що 12–13 жовтня є «справжнім святом труб» і саме на цей період припадає подія, яку він очікує. При цьому загальноприйняті календарні дані проповідник відкидає, стверджуючи, що сучасні календарі й пошукові системи нібито неправильно визначають дату свята.
Особливу увагу до цих заяв привертає історія 2025 року. Тоді Мхлакела називав 23 вересня датою Вознесіння. За повідомленнями видання, частина людей, які повірили прогнозу, звільнялися з роботи, продавали будинки й автомобілі, очікуючи завершення звичного життя. Подія не відбулася, але сам проповідник не визнав попередню заяву помилкою.
Натомість він пояснив, що Бог нібито «відтермінував» подію, щоб людство мало більше часу для покаяння. Тепер Мхлакела називає жовтневу дату остаточною. Саме така модель — невдалий прогноз, після якого причина переноситься на надприродне втручання, — добре відома дослідникам культів і груп із сильним харизматичним лідером.
Небезпека подібних заяв полягає не в самій релігійній дискусії. Людина має право на власну віру, але проблема виникає тоді, коли бездоказове передбачення стає підставою продавати майно, припиняти роботу, відмовлятися від лікування або розривати соціальні зв’язки. Ціна помилки в таких рішеннях може бути дуже високою.
Психологи звертають увагу, що після провалу пророцтва прихильники не завжди автоматично відмовляються від лідера. Іноді спрацьовує когнітивний дисонанс: чим більше людина вже пожертвувала заради віри в прогноз, тим складніше визнати, що він був хибним. Тоді нове пояснення допомагає зберегти попередню картину світу.
Тому будь-які заяви про конкретну дату «кінця світу», Вознесіння або іншу глобальну подію варто оцінювати критично. Особливо якщо автор прогнозу вже помилявся або закликає людей до фінансових і життєвих рішень, які важко скасувати. Віра й релігійна практика можуть бути важливою частиною життя, але продаж житла або відмова від доходу через неперевірене пророцтво — зовсім інший рівень ризику.
У матеріалі також наголошується, що вразливі люди можуть знову опинитися під впливом таких заяв. Саме тому найкращий захист — не сперечатися про особисту віру, а повертати розмову до перевірюваних фактів і наслідків конкретних дій.
Якщо близька людина вже потрапила під вплив подібного пророцтва, насмішки зазвичай лише посилюють захисну реакцію. Безпечніше запитувати, які факти підтверджують прогноз, що станеться, якщо дата мине, і чи не планує людина незворотних дій до перевірки заяви.
Критичне мислення тут не означає висміювання релігійних переконань. Воно означає відділяти віру від конкретних перевірюваних заяв про дату події й не робити фінансових рішень лише тому, що автор прогнозу говорить упевнено. Саме впевненість у тоні часто сприймається як доказ, хоча ним не є.
