819
Психологи спробували подивитися на сім смертних гріхів не як на релігійну категорію, а як на набір рис, які люди можуть помічати у власному характері. У дослідженні учасникам запропонували оцінити себе за шкалами, що відповідали гордині, жадібності, хіті, заздрості, ненажерливості, гніву та ліні. Найвищий середній результат несподівано отримала гординя — риса, до якої дослідники віднесли самовдоволення, нескромність і завищену оцінку себе.
Для роботи вчені з Норвезької школи бізнесу створили опитувальник Self-Rated Sins and Virtues — SSRV. Він містить окремі шкали для семи «гріхів» і семи чеснот, а учасники оцінюють, наскільки певні характеристики відповідають їм самим. У дослідженні взяли участь 300 людей із середнім віком близько 48 років. Після гордині учасники в різній мірі приписували собі жадібність, хіть, заздрість, ненажерливість, гнів і лінь.
Водночас загальна картина виявилася далеко не песимістичною: люди частіше оцінювали себе як носіїв позитивних якостей, а не «гріхів». Найвищий результат серед чеснот отримала вдячність. Чоловіки в середньому набрали 38 балів за шкалою гріхів і 55 за шкалою чеснот, тоді як у жінок ці показники становили відповідно 33 і 59 балів.
Дослідники також порівняли результати з іншими особистісними характеристиками. Старші й більш оптимістичні учасники частіше вважали себе менш схильними до негативних рис, тоді як більш конкурентні люди частіше визнавали у себе прояви, які потрапляли до «гріховної» частини шкали.
Автори окремо застерігають від буквального трактування результатів. Самооцінка не дорівнює об’єктивному вимірюванню поведінки, а морально забарвлені поняття особливо залежать від того, як людина хоче бачити себе. Тому SSRV розглядають насамперед як інструмент для дослідження особистості, а не як спосіб визначити, наскільки хтось є «грішним».
