2415
Сенсорний MacBook Pro з дисплеєм PROLED XDR, на думку автора, є найгучнішою концептуальною помилкою Apple за останнє десятиліття. Замість тріумфального переосмислення робочого простору компанія вивела на ринок суперечливий гібридний пристрій, який порушує звичну ергономіку та базову філософію Стіва Джобса і вимагає величезної переплати.
Щоб зрозуміти, чому ця «довгоочікувана інновація» виглядає як технологічний блеф, варто розглянути три головні причини провалу.
Пророцтво Стіва Джобса та синдром «руки горили»
20 жовтня 2010 року, під час презентації «Back to the Mac», Стів Джобс пояснював, чому Apple ніколи не випустить Mac із сенсорним екраном. Його аргументація трималася не на тогочасних обмеженнях дисплеїв, а на законах людської анатомії. Тоді він сказав: «Сенсорні поверхні не хочуть бути вертикальними. Це чудово виглядає на демостенді, але через короткий час ви починаєте втомлюватися, а після тривалої роботи ваша рука просто хоче відвалитися».
Стів Джобс пояснював, чому сенсорні екрани на ноутбуках не працюють: дивіться відео
Цей фізіологічний феномен інженери-ергономісти давно знають як «синдром руки горили» (Gorilla Arm Syndrome). Термін виник наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років, коли оператори масово відмовлялися користуватися першими комерційними сенсорними екранами. Суть у тому, що людська рука не пристосована для тривалої точної роботи у висячому положенні перед вертикальною площиною.
Коли ви піднімаєте руку від клавіатури, м’язи плечового суглоба витримують статичне навантаження без жодної опори. Уже через десять–п’ятнадцять хвилин активного «тицяння» рука наливається свинцем, з’являється мікротремор, а точність рухів падає. Це суворий біологічний факт, який не виправити ні програмними оновленнями, ні алгоритмами штучного інтелекту, ні маркетинговими гаслами.
Другий аспект проблеми пов’язаний із Законом Фіттса, за яким час переміщення до цілі залежить від відстані до неї та її розміру. macOS десятиліттями розвивалася під ювелірну точність миші або трекпада. Курсор macOS – це піксельно-точний інструмент, а інтерфейс рясніє дрібними елементами управління. Палець із площею дотику від 10 до 14 квадратних міліметрів у такому середовищі незграбний, і кожна спроба влучити в дрібний чекбокс викликає лише роздратування від хибних натискань.
Apple показала коротке промо нових MacBook з сенсорним екраном: дивіться відео
Apple запевняє, що софт зроблять зручнішим для сенсорних екранів. Утім, калькулятор на iPad з’явився через певний час після випуску планшета. Навіть якщо популярні застосунки отримають підтримку сенсора, це не означає, що всі користувачі нею скористаються.
Естетика бруду та абсурдне ціноутворення
Сам дисплей є технологічним шедевром. Новий сенсорний MacBook Pro оснащений тандемним OLED-дисплеєм PROLED XDR, який компанія нещодавно обкатала на iPad Pro. Два шари органічних світлодіодів дають безпрецедентну пікову яскравість, нескінченний контраст і глибокий чорний колір, а також усувають хронічну проблему вигоряння пікселів. Але є критичний нюанс: бездоганна глянсова поверхня екрана у поєднанні із сенсорним шаром.
Сенсор передбачає постійний контакт із руками, а пальці завжди виділяють себум. Варто кілька разів свайпнути по екрану, і ідеальна глянсова поверхня миттєво перетворюється на брудну виставку відбитків. Олеофобне покриття Apple лише трохи полегшує стирання бруду, але не запобігає його появі, а на робочих ноутбуках воно неминуче стирається в місцях найчастіших дотиків.
Для колористів, ретушерів і фотографів чистота робочого полотна є критично важливою. Жирний відбиток працює як небажана мікролінза: він заломлює світло, спотворює передачу кольору, знижує контраст і створює паразитні відблиски. Власник дорогої XDR-матриці опиняється перед абсурдним вибором: ігнорувати головну фішку ноутбука або кожні п’ятнадцять хвилин натирати екран фірмовою серветкою Apple, яка в Україні коштує 1 199 гривень. Це не оптимізація робочого процесу, а нові проблеми коштом клієнта.
Apple лаконічно показала переваги сенсорного екрана: дивіться відео
Часто для кольорокорекції та монтажу використовують зовнішні екрани. Тож логічне питання: навіщо переплачувати за опцію, якою не скористаєтесь, якщо ноутбук закритий?
Ціни на сенсорні моделі стартують від $2899 за 14-дюймову базову конфігурацію і сягають $3399 за 16-дюймову версію. Найгірше те, що нові сенсорні ноутбуки працюють на торішніх чипах серії M5 Pro та M5 Max, тоді як класичні MacBook Pro Apple перевела на новіші процесори M6.
Отже, за 3000 доларів користувач отримує пристрій, який програє дешевшому класичному MacBook Pro на M6 у рендерингу, компіляції коду та обробці графіки. Приставка «Pro» не повинна означати компроміс у продуктивності.
А ось і новий MacBook Pro на процесорі M6: дивіться відео
Сенсорний MacBook Pro виглядає не як продуманий інструмент для професіоналів, а як демонстрація технологій заради демонстрації. Він розмиває межу між класичними Mac та iPad Pro з Magic Keyboard і не пропонує кращого досвіду в жодній із цих категорій. Для сенсорних завдань і мобільності iPad залишається неперевершеним, а для багатогодинної професійної роботи класичний MacBook Pro зручніший, ергономічніший і потужніший.
Стів Джобс мав рацію у 2010 році. Залишається питання, чи варто переплачувати майже тисячу доларів за сумнівний привілей тримати руку у висячому положенні, жертвувати процесорною потужністю і щодня дивитися на жирні відбитки на екрані.
Джерело: 24tv.ua
