833
Регулярний сон тривалістю приблизно сім-вісім годин на добу виявився пов’язаним із найнижчим ризиком розвитку деменції у великому огляді попередніх досліджень. Науковці з Йоркського університету об’єднали результати 69 робіт і проаналізували дані майже 4,5 мільйона людей, які на початку спостережень не мали діагностованої деменції.
Результати показали U-подібну залежність: ризик був вищим як у тих, хто спав менше семи годин, так і у людей із дуже тривалим сном. Найкращі статистичні показники спостерігалися саме у діапазоні від семи до восьми годин. За даними авторів, сон менш як сім годин був пов’язаний приблизно з 18-відсотковим підвищенням ризику, тоді як сон понад вісім годин — приблизно з 28-відсотковим.
Тривалий сон не обов’язково є причиною проблем із мозком
Автори наголошують, що такі цифри не доводять прямого причинно-наслідкового зв’язку. Людина не обов’язково підвищує ризик деменції лише тому, що спить дев’ять годин. У деяких випадках підвищена потреба у сні може бути одним із ранніх проявів уже наявних змін у мозку, які ще не дали клінічних симптомів.
Так само короткий сон може бути пов’язаний із багатьма іншими факторами: стресом, нічною роботою, депресією, безсонням, апное сну, хронічним болем, сімейними обставинами або серцево-судинними захворюваннями. Частина з цих факторів сама по собі може впливати на здоров’я мозку, тому відокремити роль саме тривалості сну складно.
Водночас сон має кілька потенційних механізмів, які можуть бути важливими для нервової системи. Під час нормального нічного відпочинку підтримується робота систем, що беруть участь у видаленні продуктів обміну з тканин мозку. Сон також впливає на артеріальний тиск, запальні процеси, обмін глюкози та серцево-судинне здоров’я.
Фізична активність і сидячий спосіб життя теж мають значення
У межах того самого аналізу дослідники розглядали не лише сон. Менш ніж 150 хвилин фізичної активності на тиждень було пов’язано з вищим ризиком деменції. Аналогічну асоціацію виявили у людей, які проводили сидячи понад вісім годин на день.
Ці дані узгоджуються із загальною концепцією, що здоров’я мозку залежить від сукупності звичок. Регулярний рух підтримує кровообіг, роботу серця та обмін речовин, а це непрямо впливає і на мозок. Водночас автори огляду зазначають, що лише три з 69 включених досліджень окремо аналізували малорухливий спосіб життя, тому цей напрям потребує більшої кількості даних.
Серед сильних сторін роботи — величезна сумарна кількість учасників і включення людей віком від 35 років, що дозволило оцінити потенційні зв’язки ще до глибокої старості. Однак дослідження, які увійшли до огляду, суттєво відрізнялися методами збору інформації, тривалістю спостереження та способом оцінки сну.
Практичний висновок не в тому, що потрібно будь-якою ціною спати рівно сім з половиною годин. Важливіше мати стабільний режим, достатню для власного організму тривалість відпочинку й звертати увагу на якість сну. Якщо людина спить довго, але все одно прокидається виснаженою, сильно хропе, має паузи в диханні або постійну денну сонливість, потрібна медична оцінка.
Сон є лише одним із компонентів профілактики когнітивного зниження. Фізична активність, контроль тиску й глюкози, відмова від куріння, соціальна активність та лікування порушень слуху також розглядаються як важливі фактори довгострокового здоров’я мозку.
