721
Науковці з Університету штату Орегон розробили експериментальний підхід, який має одночасно впливати на пухлину легень і на одне з найважчих ускладнень онкологічних захворювань — кахексію, тобто стрімку втрату ваги та м’язової маси. Для цього дослідники використали спеціальні ліпідні наночастинки, здатні доставляти мРНК безпосередньо до пухлинної тканини.
Проблема традиційних ліпідних носіїв полягає в тому, що значна їх частина після введення накопичується у печінці. Команда під керівництвом Олега Таратули та Юн Те Гу створила систему, яка краще спрямовується саме до ракових утворень у легенях. Її робота пов’язана зі здатністю наночастинок зв’язуватися з вітронектином у крові, а потім взаємодіяти з інтегриновими рецепторами, розташованими на поверхні пухлинних клітин.
мРНК змушує клітини виробляти фолістатин
Усередині наночастинок міститься мРНК фолістатину. Коли генетичний матеріал потрапляє до потрібних клітин, вони починають виробляти відповідний білок. Фолістатин цікавить дослідників одразу з двох причин: він може пригнічувати механізми, що підтримують ріст пухлини, і водночас стимулювати збереження та нарощування м’язової тканини.
Під час експериментів на мишах така система доставки показала приблизно у 2,5 раза вищий рівень зниження пухлинного навантаження порівняно зі звичайними ліпосомальними носіями. Для дослідників це важливо не лише як результат боротьби з пухлиною, а й як можливість одночасно впливати на виснаження організму, яке часто супроводжує пізні стадії онкологічних захворювань.
Кахексія відрізняється від звичайного схуднення тим, що її не вдається повністю компенсувати лише збільшенням калорійності харчування. Через складні запальні та метаболічні зміни організм продовжує втрачати м’язову масу навіть при достатньому надходженні їжі. За наведеними в матеріалі даними, кахексія може бути безпосередньою причиною смерті майже у 30% онкологічних пацієнтів.
Поки що йдеться лише про доклінічний етап
Результати опубліковані у Journal of Controlled Release, однак метод ще не проходив повноцінних клінічних випробувань на людях. Позитивні результати на тваринних моделях є лише першим етапом: науковцям необхідно перевірити безпеку, оптимальне дозування, тривалість дії та можливі побічні ефекти у більших дослідженнях.
Автори повідомляють, що під час експериментів не зафіксували помітних небажаних ефектів, але це не означає, що технологія вже готова до використання у клініках. Якщо наступні етапи підтвердять її ефективність і безпечність, підхід може стати прикладом терапії, яка одночасно атакує саму пухлину та підтримує організм у боротьбі з тяжким системним ускладненням.
