960
Експериментальна оптогенетична терапія допомогла частині людей із тяжкою втратою зору через пігментний ретиніт знову розпізнавати світло, знаходити окремі предмети й торкатися до них. Лікування поєднувало генну терапію зі спеціальними окулярами, які перетворювали зображення на світлові сигнали потрібної довжини хвилі. Повноцінний зір учасникам не повернули, однак у невеликому дослідженні з’явилися об’єктивні ознаки часткового відновлення зорових функцій.
У випробуванні взяли участь десять людей із глибокою втратою зору на обидва ока. У гірше око їм ввели генетичний матеріал за допомогою модифікованого вірусу. Він доставляв до нервових клітин сітківки інструкції для вироблення світлочутливого білка ChrimsonR. Ідея полягає в тому, щоб частково обійти пошкоджені фоторецептори й зробити інші клітини сітківки здатними реагувати на світло.
Другим компонентом стали окуляри з камерою та процесором. Камера фіксує зміни освітлення, а система перетворює побачене на сигнали бурштинового кольору, на які реагує ChrimsonR. Таким чином, генно модифіковані клітини отримують світлову інформацію й можуть передавати її далі до мозку. За словами дослідників Жозе-Алена Саля та Ботонда Рошки, генна терапія фактично повертає незрячій сітківці світлочутливість, а окуляри забезпечують потрібну стимуляцію.
Сім із десяти учасників після лікування стали чутливішими до світла. У різних людей цей показник зріс приблизно від двох до 62 разів, а шестеро досягли щонайменше чотириразового покращення, яке автори вважали клінічно значущим. Вісім учасників проходили практичні тести на виявлення, локалізацію та дотик до предметів. Четверо стабільно краще знаходили зошит під час повторних перевірок, коли користувалися окулярами.
Водночас результати залишаються обережними. Дослідження не мало контрольної групи, а критерії «відповіді на лікування» не були визначені заздалегідь. У дев’ятьох людей зафіксували 34 небажані явища, переважно легкі або помірні; у сімох виникало запалення всередині ока, яке минало після лікування без тривалих наслідків. Частина учасників перебувала під наглядом до п’яти років. Автори наголошують, що нинішня система ще не дозволяє читати або розпізнавати обличчя, але доводить сам принцип: навіть після тяжкої дегенерації сітківки окремі зорові функції можна частково повернути.
