4522
Дослідження Стенфордського університету показало, що дискалькулія — стійкі труднощі з опануванням математики — пов’язана не з однією «математичною» ділянкою мозку, а з особливою роботою одразу кількох нейронних мереж. У дослідженні взяли участь 68 дітей віком від 8 до 10 років, яким під час виконання математичних завдань проводили нейровізуалізацію.
Діти з дискалькулією витрачали більше часу на зміну стратегій розв’язання задач і частіше використовували менш ефективні прийоми. Дослідники також зафіксували відмінності в роботі мереж, пов’язаних із увагою, короткочасною пам’яттю та когнітивною гнучкістю. Це важливо, оскільки показує, що труднощі можуть виникати не лише через саме розуміння чисел.
За словами керівника дослідження Олівера Ласніка, дискалькулія відображає індивідуальні відмінності в кількох когнітивних процесах одночасно. Дитина може правильно розуміти принцип задачі, але мати труднощі з утриманням проміжного результату в пам’яті, перемиканням між правилами або контролем уваги.
Такий підхід змінює логіку навчальної підтримки. Якщо двоє дітей отримують однаково низький результат із математики, причини можуть бути зовсім різними, тому й одна стандартна програма занять не завжди буде однаково ефективною. Нейрокогнітивний профіль може допомогти підібрати вправи точніше.
Автори наголошують, що дискалькулія не є наслідком лінощів або недостатніх зусиль. Це розлад розвитку з реальними нейронними особливостями, і рання підтримка може значно покращити навчання. Майбутні дослідження мають перевірити, чи змінюються ці мережі після спеціалізованих освітніх програм і які методи допомагають різним підгрупам дітей найкраще.
