Дві чорні діри розділяє лише 570 світлових років: VLT підтвердив подвійне активне ядро раннього Всесвіту

Сьогодні,   08:51    252

Астрономи підтвердили існування двох активних надмасивних чорних дір у системі MG B2016+112, яка існувала тоді, коли Всесвіту було лише близько двох мільярдів років. Відстань між ними становить приблизно 175 парсеків, або 570 світлових років. Для настільки далеких об’єктів це надзвичайно мала дистанція, і саме тому знахідка є важливим підтвердженням того, що масштабні злиття галактик у ранньому Всесвіті справді могли створювати подвійні активні ядра.

Система MG B2016+112

Безпосередньо побачити дві чорні діри на такій відстані сучасним телескопам було б майже неможливо. Допомогло сильне гравітаційне лінзування: масивна галактика між Землею та MG B2016+112 викривила простір-час і спрацювала як природна збільшувальна лінза. Вона підсилила світло далекої системи й створила три видимі зображення, які астрономи позначили A, B і C.

Останні новини:  «Живий пісок» із бактерій і грибів сповільнює втрату води до 28 разів: як працює біологічне зміцнення пустель

Команда повторно проаналізувала архівні спектри, отримані інструментом MUSE на Дуже великому телескопі ESO. Після корекції поглинання газом дослідники порівняли інтенсивність емісійних ліній водню, азоту, вуглецю та гелію. Для зображень A і B ключові співвідношення збігалися, а для C були суттєво іншими. Це стало аргументом на користь того, що A і B є двома лінзованими зображеннями одного активного ядра, тоді як C походить від другої чорної діри.

Маси двох об’єктів теж дуже різняться. За шириною лінії C IV дослідники оцінили, що чорна діра, яка створює зображення A/B, щонайменше у 20–23 рази масивніша за ту, що відповідає зображенню C. Таке співвідношення узгоджується зі сценарієм злиття двох великих галактик, у центрах яких уже існували надмасивні чорні діри.

Останні новини:  45 метрів живої «нитки»: біля Австралії знайшли колонію, довшу за синього кита

Неочікуваною виявилася швидкість поглинання матерії. Масивніша чорна діра працює приблизно на 47–51% від своєї граничної швидкості акреції, тоді як менша — лише приблизно на 4%. Класичні моделі часто передбачають протилежне: легший компаньйон мав би зростати швидше. Автори застерігають, що оцінка для C сильніше залежить від невизначеності гравітаційного лінзування. Тому для остаточного визначення мас і темпів акреції потрібні нові спостереження в ближньому інфрачервоному діапазоні.

Останні новини:  Понад тисяча кубиків біля однієї будівлі: у римському місті Франції знайшли загадкове місце для ігор або обрядів

https://techno.nv.ua/ukr/popscience/dvi-aktivni-chorni-diri-v-rannomu-vsesviti-astronomi-pidtverdili-vidkrittya-50650304.html