1219
Тривалість земної доби не є абсолютно сталою: обертання планети дуже повільно змінюється під впливом припливного тертя, взаємодії з Місяцем, атмосфери, океанів і процесів усередині самої Землі. У далекому майбутньому доба справді може тривати 25 годин, але йдеться не про найближчі століття чи навіть тисячоліття — такі зміни відбуваються на геологічних масштабах часу.
Головним довготривалим фактором є припливна взаємодія з Місяцем. Місяць створює припливи в океанах, а тертя поступово забирає частину обертальної енергії Землі. У результаті планета дуже повільно сповільнюється, а Місяць віддаляється приблизно на кілька сантиметрів на рік.
У геологічному минулому доба була значно коротшою. Сотні мільйонів років тому Земля оберталася швидше, тому в році було більше діб. За даними викопних коралів та осадових ритмів, у різні епохи можна простежити ці зміни майже як природний годинник.
При цьому на коротких проміжках усе складніше. Земля іноді може обертатися трохи швидше, а тривалість окремої доби змінюється на мілісекунди. Саме через такі коливання міжнародна система часу довго використовувала високосні секунди, щоб атомний час не надто розходився з астрономічним.
Нещодавно метрологічна спільнота вирішила поступово відмовитися від частих секундних коригувань і дозволити більшій різниці накопичуватися довше. Але це не має прямого стосунку до фізичного переходу Землі на 25-годинну добу. Така доба, якщо нинішній довготривалий тренд збережеться, належить дуже далекому майбутньому й не змінить життя багатьох тисяч поколінь людей.
