2154
Звичка гризти нігті, висмикувати волосся або кусати внутрішню поверхню щоки часто посилюється під час стресу й хвилювання. Нейропсихологи з Університетського медичного центру Гамбург-Еппендорф перевірили простий спосіб, який може допомогти частині людей зменшити таку поведінку: замість травмувальної дії вони запропонували м’який дотик до шкіри.
Метод отримав назву «заміна звички». Його суть полягає не в тому, щоб силою забороняти собі автоматичний рух, а в тому, щоб замінити його іншим, безпечним сенсорним жестом. Наприклад, замість того щоб піднести палець до рота і почати кусати ніготь, людині пропонували легенько потерти кінчики пальців, долоню або тильний бік руки.
У дослідженні взяли участь 268 людей із так званою тілесно-орієнтованою повторюваною поведінкою. До цієї групи належали учасники, які гризли нігті, кусали щоку або мали трихотиломанію — стан, за якого людина під час напруги чи для самозаспокоєння висмикує волосся.
Частину учасників залишили у контрольній групі та повідомили, що лікування вони отримають після завершення експерименту. Іншим дали інструкції й відеоматеріали, за допомогою яких вони вчилися замінювати звичний шкідливий рух на м’який дотик до власного тіла.
Через шість тижнів позитивний ефект відзначили 53% людей, які застосовували нову техніку. Найпомітнішим результат був саме серед тих, хто гриз нігті. Приблизно 80% учасників лікувальної групи заявили, що залишилися задоволені навчанням, а 86% сказали, що могли б рекомендувати цей підхід іншим.
Провідний автор роботи Штеффен Моріц пояснював принцип дуже просто: людина не намагається повністю прибрати рух, а переводить його в безпечну форму. Наприклад, рука так само може підійматися до обличчя, але замість укусу нігтя людина торкається мочки вуха або іншої ділянки шкіри.
Подібні звички відносять до поведінки, орієнтованої на тіло. За оцінками дослідників, із такими проявами може стикатися близько 5% людей. Вони часто посилюються на тлі тривоги, нудьги або сильного емоційного напруження й у важких випадках здатні призводити до пошкодження шкіри, нігтів або волосся.
Автори роботи наголошують, що техніка потребує подальших досліджень і не є універсальним методом для всіх. Водночас вона може доповнювати вже наявні поведінкові підходи, які використовують для допомоги людям із повторюваними тілесними звичками.
