2919
Український енергетичний сектор протягом наступного десятиліття потребуватиме щонайменше 91 мільярда доларів на відновлення та подальший розвиток. Про таку оцінку заявив перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль.
За його словами, мова йде не лише про ремонт об’єктів, пошкоджених або зруйнованих унаслідок російських атак. Значна частина майбутніх витрат має бути спрямована на створення нових енергетичних потужностей і модернізацію самої системи.
Україна розраховує, що одним із головних джерел фінансування стане приватний капітал. Шмигаль наголосив, що держава зацікавлена не тільки у міжнародній допомозі, а й у конкретних інвестиційних проєктах, які можуть реалізовувати українські та іноземні компанії.
Для цього влада спрощує процедури для нової генерації. Зокрема, строк видачі технічних умов для приєднання до енергосистеми скоротили з десяти днів до двох, а кількість документів, необхідних для проходження процедури, зменшили із семи до двох.
Також створено три рівні кредитування енергетичних проєктів. Це має спростити доступ бізнесу до фінансування та прискорити реалізацію нових потужностей у різних сегментах енергетики.
Окремим напрямком є будівництво високоманеврової генерації, яка потрібна для швидкого балансування енергосистеми. В Україні вже стартував конкурс на спорудження понад 1,5 ГВт таких потужностей.
Крім того, у 2026 році масштаб аукціонної підтримки нової генерації збільшили більш ніж утричі — до 1 ГВт. Такі проєкти мають допомогти системі швидше реагувати на пікове споживання, аварії та наслідки можливих нових атак.
Шмигаль окремо відзначив перспективи співпраці з Канадою. Український енергетичний сектор потребує великих обсягів капіталу, обладнання й сучасних технологій, а канадські компанії можуть бути зацікавлені у відповідних інвестиційних можливостях.
Україна, зі свого боку, розраховує на канадські технології, інвестиції та фінансові інструменти, здатні зменшити ризики для приватних інвесторів. Уряд розглядає відновлення енергетики не лише як повернення системи до довоєнного стану, а як можливість побудувати нову, більш стійку й сучасну модель генерації та передачі електроенергії.
