2529
Об’єднані Арабські Емірати прискорюють створення альтернативних шляхів для експорту енергоносіїв і міжнародної торгівлі, щоб зменшити залежність від Ормузької протоки. Радник президента ОАЕ Анвар Гаргаш заявив, що країна не хоче, аби її нафтогазові поставки та загальна економічна активність залишалися «заручниками» війни між США та Іраном. Конфлікт уже безпосередньо торкнувся Еміратів: країна зазнавала ракетних атак, а її танкери ставали цілями в районі стратегічної протоки.
Уряд робить ставку на розширення портових потужностей на східному узбережжі, яке виходить безпосередньо до Оманської затоки і дозволяє оминати Ормуз. Паралельно розвиваються трубопроводи, залізнична інфраструктура та сухопутні торговельні коридори. Одним із ключових вузлів залишається Фуджейра — великий нафтовий і бункерувальний центр за межами протоки, через який ОАЕ вже можуть експортувати частину сировини без проходження найнебезпечнішої ділянки морського маршруту.
Ормузька протока десятиліттями залишається одним із найважливіших енергетичних коридорів планети. До нинішньої кризи через неї проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти й скрапленого природного газу. Після початку бойових дій рух суден різко скоротився, а страхування перевезень подорожчало. Для держав Перської затоки це стало нагадуванням про те, наскільки велика частина їхніх експортних доходів залежить від вузької морської ділянки, на яку вони мають обмежений вплив.
Гаргаш визнав, що стосунки з Іраном у майбутньому можуть бути відновлені, але попередив: повернення довіри після атак займе роки, а можливо й десятиліття. Він також критично оцінив здатність арабських монархій Перської затоки діяти спільно під час кризи. За його словами, держави регіону мають подібні занепокоєння, але поки не змогли перетворити їх на повністю узгоджену систему реагування.
Розвиток маршрутів в обхід Ормузу має не лише військове, а й економічне значення. Кожна затримка танкерів або контейнерних суден підвищує логістичні витрати, а загроза для енергетичних поставок швидко позначається на цінах на нафту й газ у Європі та Азії. Саме тому Емірати намагаються створити резервні можливості заздалегідь, навіть якщо вони дорожчі за традиційний морський шлях. Подібні проєкти розглядають і сусідні країни.
Статус Ормузької протоки залишається одним із головних пунктів суперечки у переговорах між Тегераном і Вашингтоном. Іран наполягає на особливих правах щодо контролю судноплавства, тоді як арабські держави Перської затоки та США підкреслюють принцип свободи навігації. Для ОАЕ ця дискусія вже перетворилася на практичне інфраструктурне питання: чим більше нафти, газу та товарів країна зможе переміщувати альтернативними шляхами, тим меншим буде її економічний ризик у разі нового перекриття або обмеження судноплавства.
