3408
У Польщі під час реставрації старовинного амвона в костелі святого Станіслава в селі Чяхчин виявили капсулу часу, яка залишалася прихованою близько 140 років. Усередині дерев’яної конструкції реставратори знайшли пергамент із рукописним текстом, датований 1884 роком.
Документ, за даними польських фахівців, залишив отець Юзеф Струсінський, який очолював місцеву парафію з 1865 до 1892 року. Священник сховав згорток у нижній декоративній частині кафедри, яка під час звичайної експлуатації залишалася недоступною.
Пергамент пролежав у темряві понад століття і став відомим лише після того, як майстри розібрали частину амвона для сучасних реставраційних робіт. Саме під час демонтажу вони звернули увагу на спеціально закриту порожнину всередині дерев’яної конструкції.
Історики та реставратори вивчають текст документа, щоб з’ясувати його повний зміст і контекст створення. Подібні записки нерідко містили інформацію про ремонт храму, людей, які фінансували роботи, священнослужителів, майстрів і важливі події в житті місцевої громади.
Особлива цінність знахідки полягає в тому, що це не пізніша копія, а документ, залишений безпосереднім учасником подій XIX століття. Він може доповнити парафіяльні архіви та дати дослідникам інформацію, яка не збереглася в офіційних книгах.
Стан старого пергаменту потребує обережного поводження. Після десятиліть у закритому просторі різкі зміни вологості та температури можуть зашкодити паперу або чорнилу, тому матеріал мають дослідити та законсервувати фахівці.
Капсули часу нерідко знаходять під час ремонту європейських храмів. Їх ховали у вежах, під підлогою, у фундаментах, за вівтарями або всередині дерев’яних елементів. Автори часто розраховували, що послання прочитають майбутні покоління під час наступної великої реставрації.
Після завершення досліджень документ можуть передати до церковного архіву або музейної установи, де для нього створять стабільні умови зберігання. Реставратори також можуть підготувати копію, яку залишать у храмі як частину історії знахідки.
Для місцевої громади відкриття стало прямим зв’язком із людьми, які жили в Чяхчині наприкінці XIX століття. Реставрація, яка мала повернути амвону історичний вигляд, несподівано відкрила ще один шар його минулого.
