У Британській Колумбії виявили сліди рідкісних крейдових динозаврів

Високі концентрації вуглекислого газу через потужний вулканізм спричинили «парниковий» клімат: льодових шапок майже не було, а Аляска й Антарктида мали помірні умови. У цей час, зокрема в коньязьку епоху (приблизно 89,8–86,5 мільйона років тому), решток динозаврів у Північній Америці збереглося мало — як кісток, так і слідів.

Саме тому сліди, виявлені в районі Тамблер-Рідж, стали важливим доповненням до континентальної літопису динозаврів цього віку.

Важкодоступна знахідка, що чекала свого часу

Один з авторів роботи, Ґай Плінт (A. Guy Plint), уперше помітив ці відбитки ще 1988 року. Проте віддаленість місцевості й те, що дістатися до неї найкраще гелікоптером, відклали детальне вивчення майже на десятиліття. Лише у 2022 році вчені змогли провести повноцінне дослідження, результати якого опубліковано в журналі Historical Biology.

Команда виявила численні сліди «качкодзьобих» орнітоподів, хижих тероподів, а також рідкісні заокруглені відбитки з чотирма-п’ятьма пальцями, які, ймовірно, належать анкілозаврам — «броньованим» динозаврам.

Дельта, що висунулася у внутрішнє море

У той час річки, що стікали зі Скелястих гір, виносили величезні маси осадів, формуючи дельти й прибережні рівнини вздовж західної окраїни внутрішнього моря. У пізньому сеномані, туроні, коньяжі та сантоні (приблизно 95–84 мільйони років тому) рівень моря був особливо високим: берегова лінія відступала далеко на захід, майже до підніжжя гір.

У західній Канаді породи коньязького віку зазвичай морські. Виняток становить невелика зона біля Тамблер-Рідж, де річкова система утворила дельту, що виступала на схід у море. Відклади цієї давньої дельти відомі як формація Маршібанк (Marshybank Formation) і містять важливі наземні шари із збереженими слідами.

Окрім коньязьких відкладів Маршібанк, район Тамблер-Рідж має й інші континентальні породи крейдового віку, у яких раніше вже знаходили велику різноманітність слідів наземних хребетних — від гігантських крокодилів і птахів до птерозаврів і різних динозаврів. Багато з цих знахідок зберігаються й експонуються в місцевому музеї Тамблер-Рідж, а з 2014 року територія має статус Глобального геопарку ЮНЕСКО.

Як повені «законсервували» сліди

Дельта Маршібанк була низинною, із мілкими озерами, болотами та заплавами, по яких текли повільні звивисті річки. Безліч скам’янілих коренів свідчать про густу рослинність, а збережені пні — про великі дерева, ймовірно, хвойні на кшталт метасеквої.

Під час повеней річки виносили пісок за межі русла, утворюючи тонкі піщані покриви — так звані проривні віяла. Нижні поверхні цих нашарувань зберегли природні «відливки» слідів, спочатку втиснутих у м’який мул. Піщані береги стародавніх русел також були щільно утоптані динозаврами, що й допомогло зберегти відбитки.

Орнітоподи як головні «мешканці» ландшафту

Найпоширеніші сліди, які описали автори, мають три широкі, тупі пальці й завширшки зазвичай 30–50 сантиметрів. Їх пов’язують з орнітоподами — великими рослиноїдними «качкодзьобими» динозаврами, здатними ходити як на задніх кінцівках, так і на чотирьох ногах.

Другий за чисельністю тип слідів — трьопалі, з вужчими й видовженими пальцями, на кінцях яких видно відбитки кігтів. Їх інтерпретують як сліди хижих тероподів. Рідкісні заокруглені сліди з чотирма або п’ятьма нечіткими пальцями можуть належати анкілозаврам.

Сліди з формації Маршібанк, де домінують орнітоподи, подібні до знахідок у ровесній за віком формації Фронтьєр у південно-західній Монтані й мають багато спільного з фауною з вищезалягаючої формації Вапіті (Wapiti Formation, 84–66 мільйонів років тому). Водночас вони різко відрізняються від більш давніх формацій Данвеган (97–95 мільйонів років тому) і Ґейтс (109–107 мільйонів років тому), де переважали сліди анкілозаврів.

Квіткові рослини змінили раціон динозаврів

У шарах формації Маршібанк знайдено рештки різних рослин: голонасінних (хвойних, саговників, гінкго), папоротей і хвощів. Однак основну частину флори становлять покритонасінні — квіткові рослини, які, ймовірно, є далекими родичами сучасних платанів, тополь і верб, а також лаврових, жостеру, мильних дерев та низьких кущів і трав.

Покритонасінні з’явилися в тропіках близько 130 мільйонів років тому й за наступні десятки мільйонів років швидко поширилися до високих широт, включно з Аляскою. Вони пропонували динозаврам більш поживну й легкозасвоювану їжу, ніж хвойні, саговники й папороті, а також росли швидше й краще відновлювалися після об’їдання травоїдними.

Дослідники пов’язують розквіт травоїдних динозаврів коньязького віку, насамперед орнітоподів, а також стале існування хижаків, які на них полювали, із різноманіттям і розселенням квіткових рослин. Таким чином, сліди з Тамблер-Рідж не лише документують, які динозаври жили на високоширотній дельтовій рівнині, а й відображають глибші екологічні зміни в крейдових екосистемах.

У Британській Колумбії виявили сліди рідкісних крейдових динозаврів з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com