4297
Цибуля найчастіше псується взимку не через «поганий сорт», а через дрібні помилки ще до закладання у сховище. Волога шийка, пошкоджене лушпиння, надто тепле приміщення або герметична тара швидко створюють умови, у яких головки починають пліснявіти, ставати м’якими або проростати.
Перший і найважливіший етап — правильне сушіння. Після збирання цибулю тримають приблизно 10–14 днів у сухому місці з хорошим рухом повітря. За цей час зовнішнє лушпиння стає сухим і шелестким, а шийка повинна повністю закритися й втратити вологість.
Перед зберіганням увесь урожай перебирають. М’які головки, цибулини з темними плямами, товстою сирою шийкою, механічними пошкодженнями або ознаками проростання відкладають окремо й використовують першими. У довгий запас має потрапити лише сухий щільний матеріал.
Для зберігання підходять сітки, плетені кошики, дерев’яні ящики або картонні коробки з отворами. Головне — щоб повітря вільно проходило між цибулинами. Поліетиленові пакети без вентиляції для тривалого зберігання не підходять, оскільки всередині швидко утворюється конденсат.
Температура залежить від обраного способу, але стабільність важливіша за різкі коливання. У холодному сухому сховищі цибуля може лежати близько нуля без промерзання, у квартирі її тримають у сухому прохолоднішому місці подалі від батарей. Висока вологість у будь-якому режимі залишається головним ворогом.
Протягом зими запас регулярно переглядають. Одна головка з гниллю здатна швидко заразити сусідні, тому м’які або підозрілі цибулини відразу прибирають. Після різкого потепління чи відлиги перевірку варто робити особливо уважно.
Найкраще лежать жовті гострі сорти з щільним сухим лушпинням. Біла й частина червоної цибулі мають коротший природний строк зберігання, тому їх доцільно використовувати раніше, не намагаючись будь-якою ціною зберегти до весни.
