4038
У норвезькій Арктиці вчені знайшли тривимірно збережену скам’янілість чарнії — загадкового організму едіакарського періоду, який жив приблизно 560 мільйонів років тому. Ця знахідка вважається найдавнішою тривимірною скам’янілістю такого типу в арктичній частині Європи й може дати нові підказки про ранню історію складного життя на Землі.
Чарнія належить до едіакарської біоти — спільноти організмів, що існували ще до кембрійського вибуху, коли у викопному літописі раптово почали масово з’являтися складні тваринні форми. Саме тому кожна нова знахідка цієї групи є надзвичайно важливою для палеонтологів.
Більшість відомих решток чарнії мають вигляд пласких відбитків. Новий екземпляр цікавий тим, що частина його форми збереглася об’ємно. Це дає змогу набагато точніше реконструювати будову організму, напрямок росту та характер прикріплення до морського дна.
Зовні чарнія нагадує лист або перисту гілку, але досі точно не відомо, ким вона була з погляду сучасної біології. Одні вчені вважають її ранньою гілкою тварин, інші — представником повністю вимерлої лінії багатоклітинних організмів, яка не має прямих сучасних аналогів.
Проблема полягає в тому, що такі організми не мали твердих скелетів, зубів чи панцирів, які зазвичай добре зберігаються у викопному стані. Саме тому будь-які деталі їхньої просторової будови буквально на вагу золота.
Нова знахідка допоможе перевірити кілька важливих гіпотез. Зокрема, чи була чарнія жорстко прикріплена до дна, як саме вона отримувала поживні речовини і чи мала певну внутрішню симетрію, притаманну тваринам.
Такі дані важливі не лише для класифікації одного організму. Вони допомагають зрозуміти, яким був світ до появи звичних нам екосистем із рухливими хижаками, активним риттям ґрунту та складними харчовими ланцюгами.
Цікаво й те, що знахідка походить із високих широт сучасної Європи. Це розширює уявлення про географію едіакарської біоти і показує, що подібні організми були поширені ширше, ніж здавалося раніше.
Палеонтологи сподіваються, що подальші пошуки в цьому регіоні принесуть нові рештки. Один добре збережений екземпляр уже важливий, але серія схожих знахідок дозволить краще зрозуміти різноманіття давньої екосистеми.
Отже, маленька тривимірна скам’янілість із далекої Арктики додає ще один шматок до великої мозаїки походження складного життя. І хоча відповідей поки не стало остаточно більше, самі питання стали набагато точнішими.
