3523
Новий аналіз зубів тиранозавра рекса показав, що цей гігантський хижак підтримував температуру тіла близько 36,3 °C — майже як в індійських та африканських слонів і значно вище, ніж у холоднокровних рептилій, серед яких він жив. Про це повідомляє команда на чолі з геобіологом Робертом Іґлом (Robert Eagle) з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі у матеріалі на Sci.News.
Як «виміряли» температуру тіла вимерлого хижака
Тиранозавр рекс — один із найкраще вивчених динозаврів, його часто використовують як модельний організм у хребетної палеонтології. Уже давно відомо, що швидке зростання, витрати енергії на рух і широка географія поширення натякають на теплокровний тип обміну речовин у цього виду. Однак надійних прямих оцінок його температури тіла донині бракувало.
Дослідники застосували метод, відомий як палеотермометрія скупчених ізотопів (clumped isotope paleothermometry). Він базується на вимірюванні того, як ізотопи карбону й оксигену розподілені й зв’язуються між собою у мінералі емалі зубів. Ці зв’язки залежать від температури середовища, в якому формувався мінерал, а отже дають змогу оцінити температуру тіла тварини.
Команда проаналізувала три зуби тиранозавра рекса з пізньокрейдової формації Гелл-Крік (Hell Creek Formation), знайдені на південний схід від міста Екалака в окрузі Картер, штат Монтана. Саме в емалі цих зубів і зафіксували ізотопний «підпис», з якого вивели температуру.
Результат як у великих ссавців, а не в рептилій
Отримані дані вказали на середню температуру тіла тиранозавра рекса близько 36,3 °C. Це порівнювано з живими великими ссавцями — індійські та африканські слони мають температуру тіла відповідно близько 36 та 36,2 °C. За словами Роберта Іґла, це перший настільки прямий і точний вимір температури для цього динозавра.
Учений зазначає, що така величина відповідає очікуванням: вона вища за температуру тіла сучасних рептилій або повільних ссавців, як-от лінивці, але нижча за дуже високі значення, характерні для птахів.
Для порівняння команда дослідила зуби давніх крокодилів, які жили в тій самій пізньокрейдовій екосистемі разом із тиранозавром. У них зафіксували значно нижчу середню температуру — близько 30,9 °C, що узгоджується з холоднокровним способом життя та залежністю від прогрівання на сонці в сучасних крокодилів.
Різниця між теплим тілом тиранозавра та відносно прохолодними сусідніми рептиліями свідчить, що хижак підтримував температуру значно вище за навколишнє середовище. Це характерна ознака теплокровності — здатності самостійно генерувати й регулювати тепло тіла.
Активний хижак і широка придатна зона проживання
Така терморегуляція узгоджується з уявленнями про тиранозавра рекса як про активну тварину, яка переслідувала здобич або активно розшукувала падаль, щоб забезпечити енергією швидкий обмін речовин. Висока температура тіла також вписується в еволюційну лінію, що веде до сучасних птахів, відомих своєю дуже теплокровною фізіологією.
Дослідники змоделювали, як така теплостійкість могла впливати на придатні для виду середовища існування. Використовуючи палеокліматичні моделі Північної Америки віку маастрихт (останній етап крейдового періоду), вони дійшли висновку, що для тиранозавра рекса були придатні широкі широтні пояси, включаючи прохолодніші, північні регіони.
Ці результати збігаються з викопними даними: рештки тиранозаврів знайдені навіть на Північному схилі Аляски. Теплокровний організм міг витримувати холодніші сезони там, де холоднокровні тварини мали б суттєві обмеження або взагалі не вижили б.
Палеонтолог Алессандро К’яренца (Alessandro Chiarenza) з Університетського коледжу Лондона зазначає, що «гарячий» тиранозавр рекс здатен був мешкати в ширшому, прохолоднішому діапазоні кліматичних умов, тоді як холоднокровні організми в тих же умовах зазнавали б труднощів. Водночас цей «теплокровний рептилій» за мільйони років адаптувався до «парникових» умов крейди, одного з найтепліших періодів в історії Землі.
Навіть попри загальну спеку крейдового періоду, зима в Алясці, за оцінками вчених, була б надто суворою для справді холоднокровних динозаврів. Теплокровність тиранозавра рекса могла стати ключовою перевагою в такому кліматі.
Автори наголошують, що їхні результати доповнюють усе більший обсяг свідчень, які вказують: щонайменше частина динозаврів, особливо великі тероподи, були теплокровними тваринами, здатними самостійно утворювати й регулювати тепло тіла, а не покладатися лише на зовнішнє середовище, як більшість сучасних рептилій.
Дослідження опубліковано в журналі Science Advances під назвою «The body temperature of Tyrannosaurus rex».
Тіло тиранозавра рекса підтримувало теплокровну температуру з’явилася спочатку на Цікавості.
