3887
Керівники європейських розвідок попереджають, що Росія може перейти до більш рішучих дій проти країн НАТО, хоча оцінки щодо строків і масштабу загрози різняться. У центрі уваги — не лише сценарій прямого військового вторгнення, а й провокації з безпілотниками, диверсії, атаки на критичну інфраструктуру та обмежені силові операції, покликані перевірити єдність Альянсу.
Найбільш тривожні оцінки походять від частини польських і чеських посадовців, які вважають, що серйозна провокація може відбутися вже протягом кількох місяців. Вони наголошують на високих темпах російського військового виробництва, формуванні нових підрозділів і постійних спробах тестувати реакцію Заходу нижче порога відкритої війни.
Водночас керівники розвідок Латвії та Естонії закликають не перебільшувати неминучість прямого нападу. Вони нагадують, що значна частина російських сил і ресурсів усе ще задіяна у війні проти України, а напад на НАТО означав би значно вищий рівень ризику для Москви.
Саме ця різниця оцінок і є головною проблемою для європейських урядів. Якщо загроза перебільшена, надмірна тривога може дорого коштувати економіці й суспільству. Якщо недооцінена — союзники можуть не встигнути підготувати ППО, логістику та критичну інфраструктуру.
Окремий блок занепокоєння стосується гібридних атак. У Європі вже розслідують підпали, кібератаки, польоти дронів біля аеропортів та інциденти з підводними кабелями. Навіть якщо кожен окремий випадок не тягне на військову агресію, сукупно вони можуть створювати постійний тиск і перевіряти політичну волю союзників.
НАТО у відповідь оновлює оборонні плани та збільшує сили високої готовності. Для країн Балтії й Польщі особливо важлива швидкість перекидання підкріплень, а для Західної Європи — здатність довго підтримувати великий конфлікт боєприпасами, технікою та промисловими потужностями.
Усі розвідувальні служби сходяться в одному: нинішня ситуація в Європі небезпечніша, ніж кілька років тому. Різниця лише в оцінці того, наскільки швидко ризик може перетворитися на реальний інцидент і чи стане він прямою війною, чи черговим кроком у «сірій зоні» між миром і відкритим конфліктом.
