1647
Американський стартап Fluxnium пропонує перетворити океан на величезне джерело ядерного палива. Компанія розробляє систему полімерних волокон, які пасивно зв’язують розчинений у морській воді уран і можуть працювати на інфраструктурі, схожій на ферми водоростей або молюсків.
За оцінками міжнародних організацій, у світовому океані розчинено понад чотири мільярди тонн урану. Його концентрація надзвичайно мала — близько кількох мікрограмів на літр, однак загальний ресурс настільки великий, що теоретично міг би забезпечувати атомну енергетику протягом десятків тисяч років.
Fluxnium використовує спеціальні полімерні волокна з великою площею поверхні. Їх планують сплітати в довгі конструкції й підвішувати у морі. Приблизно через 30–60 днів матеріал підійматимуть, вилучатимуть накопичений уран, перероблятимуть його на концентрат і знову повертатимуть волокна у воду.
Хімічну основу технології компанія ліцензувала в національних лабораторій Міністерства енергетики США. Подібні сорбенти вже проходили експериментальні морські випробування. В одному з тестів матеріал накопичував понад п’ять грамів урану на кілограм сорбенту приблизно за сім тижнів.
Головна проблема — економіка. Попередні американські оцінки показували, що видобуток із морської води обходиться значно дорожче за традиційні родовища. Найбільша частина витрат припадає на сам сорбент, його встановлення, підйом і повторне використання.
Fluxnium стверджує, що збільшує площу поверхні волокон і таким чином намагається знизити собівартість. Проте компанія поки не оприлюднила фактичну ціну кілограма урану, отриманого її методом у відкритому морі.
Інтерес до технології зростає на тлі нового попиту на атомну енергетику та залежності США від імпортної сировини. Якщо морський видобуток стане конкурентним, він потенційно може створити велике джерело палива без традиційних шахт і радіоактивних хвостосховищ.
