1658
Колекція старих консервів із дикого аляскинського лосося несподівано перетворилася на науковий архів океану. Дослідники проаналізували банки, виготовлені у різні роки від 1979-го до 2021-го, і за залишками паразитів змогли простежити зміни у морських харчових мережах за 42 роки.
У розпорядженні команди Вашингтонського університету опинилося 178 банок із філе чотирьох видів дикого лосося. Їх десятиліттями зберігали для контролю якості, а згодом передали науковцям замість утилізації.
Увагу дослідників привернули анізакіди — паразитичні круглі черв’яки. Під час консервування вони гинуть і не становлять небезпеки, але їхні залишки зберігаються у тканинах риби й можуть бути підраховані під мікроскопом.
Парадоксально, але більше паразитів не обов’язково означає гіршу екосистему. Життєвий цикл анізакід складний: вони переходять від дрібних безхребетних до риб, а потім до морських ссавців. Щоб паразит успішно завершив цикл, у морі має бути достатньо всіх цих господарів.
Саме тому анізакіди можуть виступати непрямим індикатором стану харчової мережі. У горбуші та кеті їхня кількість за десятиліття зросла. Дослідники вважають, що це може свідчити про стабільність або відновлення частини екосистем.
Для інших видів лосося тенденція була менш вираженою, що показує: зміни відбувалися не однаково в усіх ланках океанічної системи. Це ще раз підкреслює цінність довгих часових рядів.
Незвичайна робота також демонструє, що наукові дані іноді можуть роками зберігатися у зовсім неочікуваних місцях. Банка консервів, створена для харчової промисловості, через десятиліття виявилася біологічним знімком моря в конкретний рік.
