1811
Іспанський парламент схвалив законодавчу ініціативу, яка відкриває шлях до отримання громадянства десяткам тисяч жителів Західної Сахари та їхніх нащадків. Рішення має не лише гуманітарне, а й велике геополітичне значення, оскільки територія Західної Сахари вже десятиліттями залишається предметом суперечки між Марокко та рухом Полісаріо.
За попередніми оцінками, безпосередньо під дію закону можуть потрапити від 70 до 110 тисяч людей, а з урахуванням нащадків потенційна кількість заявників може бути ще більшою. Ініціатива фактично визнає історичний зв’язок Західної Сахари з Іспанією, яка до 1975 року була колоніальною адміністрацією цієї території.
Прихильники закону вважають, що Мадрид має моральну та юридичну відповідальність перед сахраві, які опинилися без стабільного громадянства або живуть у таборах біженців. Вони наголошують, що Іспанія залишила територію в момент, коли її майбутній статус не був остаточно визначений.
Марокко може сприйняти рішення як політичний сигнал на користь Полісаріо. Рабат вважає Західну Сахару частиною своєї території і пропонує регіону широку автономію, але відкидає можливість незалежності.
Іспанія в останні роки намагалася покращити відносини з Марокко і навіть підтримала марокканський план автономії як серйозну основу для врегулювання. Саме тому новий закон може знову створити дипломатичну напругу між двома країнами.
Практичне застосування закону потребуватиме перевірки документів, походження та родинних зв’язків заявників. Для багатьох людей, які роками живуть у таборах або діаспорі, підтвердження статусу може бути складним.
Рішення Іспанії знову повертає Західну Сахару в центр європейської політики. Питання, яке десятиліттями залишалося замороженим, може отримати новий імпульс через громадянство, міграцію та відносини Мадрида з Марокко.
