2190
Міжнародна команда зоологів описала одразу сім нових видів діамантових жаб роду Rhombophryne з Мадагаскару. Частина цих тварин роками була відома дослідникам із польових експедицій, але формально назвати їх новими видами не дозволяла складна плутанина зі старими музейними зразками та назвами, які використовувалися ще з XIX–XX століть.
Діамантові жаби належать до найменш помітних мешканців мадагаскарських лісів. Багато з них більшу частину життя проводять під шаром листя або в ґрунті. Одні види мають майже кулясте тіло, інші — довші ноги й мешкають серед моху, а деякі пристосовані до пересування по лісовій підстилці.
Зовні багато видів дуже схожі. Більшість мають коричневий колір, який добре маскує їх серед листя. Водночас на прихованих ділянках тіла можуть бути яскраві помаранчеві, білі або чорні візерунки, які стають помітними лише під час руху.
Проєкт тривав понад дванадцять років. Учені неодноразово знаходили жаб, які за генетичними даними явно не належали до вже описаних видів. Проблема полягала в тому, що потрібно було зрозуміти, які саме старі назви відповідають кожній із сучасних генетичних ліній.
Розв’язати цю задачу допомогла музеоміка — отримання ДНК із історичних музейних екземплярів, включно з типовими зразками, на основі яких колись описували види. Дослідники зіставили ці дані з геномами сучасних жаб.
Однієї генетики було недостатньо. Команда також порівнювала зовнішню будову, скелети та голоси тварин. Лише після того, як кілька незалежних джерел даних збіглися, сім ліній отримали статус окремих нових видів.
Після ревізії кількість відомих видів Rhombophryne зросла до 27. При цьому автори практично впевнені, що список ще не завершений: під час нових експедицій дослідники продовжують знаходити популяції, які можуть виявитися невідомими науці.
Точне розмежування видів має пряме природоохоронне значення. Якщо дві зовні однакові жаби насправді є різними видами з дуже малими ареалами, вирубка одного конкретного лісового масиву може означати загрозу для цілого виду. Саме тому музейні колекції, польові дослідження й сучасна генетика в цій роботі фактично стали інструментами охорони природи.
