2636
Український ріпак опинився в центрі нового цінового руху на аграрному ринку. Подорожчання нафти до максимумів останніх місяців підтримало ціни на олійні культури та посилило попит на українську продукцію з боку експортерів. Для фермерів це створило рідкісне в нинішніх умовах вікно можливостей: попит зберігається високим, але логістичні проблеми можуть швидко змінити ситуацію.
У серпні Україна експортувала 292,6 тис. тонн ріпаку та ще 95,4 тис. тонн ріпакової олії. У перерахунку на сировину це еквівалентно приблизно 520 тис. тонн ріпаку із зібраних близько 3,8 млн тонн. Аналітики очікують, що активні поставки можуть зберігатися у вересні та жовтні, однак далі пропозиція на експорт може скоротитися.
Причина — не лише сезонність. У міру активнішого збору пізніх зернових та олійних культур навантаження на логістику зростатиме, тоді як чорноморський напрямок залишається обмеженим. Це змушує трейдерів покладатися на Дунай, західний кордон і румунський порт Констанца, де вартість доставки та доступність транспорту стають дедалі важливішими для кінцевої ціни.
Експортні ціни попиту на український ріпак зараз помітно різняться залежно від маршруту. За даними аналітиків, із доставкою до портів Дунаю вони перебувають у діапазоні приблизно $480–500 за тонну, на терміналах західного кордону — $490–510, а за доставку до Констанци самоскидами покупці готові платити близько $585–590 за тонну.
При цьому внутрішній попит з боку переробників слабшає. Заводи поступово переключають увагу на соняшник, через що ціни на ріпак з олійністю 44% за тиждень знизилися приблизно на 500 грн за тонну — до 19–21,5 тис. грн із доставкою на підприємства. Для фермера це створює дуже різну картину залежно від того, чи продає він урожай на внутрішній ринок, чи орієнтується на експорт.
Саме тому аналітики радять аграріям активніше використовувати нинішній експортний попит у вересні. Поки дорогі енергоносії підтримують світові ціни на олійні культури, а покупці готові платити премію за доставку до зовнішніх ринків, можливість вигідно реалізувати ріпак виглядає кращою, ніж може бути пізніше восени.
Для українського агросектору ця історія особливо показова: навіть високий світовий попит не гарантує високої ціни всередині країни, якщо слабшає переробка і ускладнюється логістика. Тому найближчі тижні можуть стати вирішальними для тих виробників, які ще не продали значну частину врожаю.
