2530
Країни Перської затоки не повинні покладатися лише на стратегічний союз зі Сполученими Штатами у питаннях власної безпеки. З такою заявою виступив речник Міністерства закордонних справ Катару Маджед аль-Ансарі на політичному форумі в Абу-Дабі. За його словами, присутність міжнародних сил у регіоні та партнерство з Вашингтоном залишаються важливими, але останні місяці показали, що цього недостатньо для гарантування безпеки арабських держав.
Аль-Ансарі наголосив на необхідності більшої самодостатності у сфері оборони. Його позиція прозвучала на тлі шестимісячного конфлікту між США та Іраном, який безпосередньо зачепив монархії Перської затоки. Ракетні удари, атаки на танкери, обмеження судноплавства через Ормузьку протоку та загроза для портової інфраструктури змусили уряди регіону переосмислити модель безпеки, що десятиліттями значною мірою спиралася на американську військову присутність.
Подібну оцінку висловив і радник президента ОАЕ Анвар Гаргаш. Він зазначив, що партнерство зі США є важливим, однак жодна держава не може виходити з припущення, що її безпека завжди буде головним пріоритетом для зовнішнього союзника. На його думку, арабські країни мають розвивати власні системи захисту, інфраструктуру та здатність швидко реагувати на загрози, водночас зберігаючи міжнародні альянси.
Для Катару питання безпеки особливо чутливе через його роль великого експортера скрапленого природного газу та дипломатичного посередника. Доха бере участь у переговорах щодо деескалації між Вашингтоном і Тегераном та водночас залежить від стабільності морських маршрутів. Значна частина катарського газу експортується через Ормузьку протоку, тому будь-які обмеження в цьому районі безпосередньо впливають на доходи країни й на енергетичні ринки її головних клієнтів в Азії та Європі.
Суперечка навколо Ормузу стала одним із ключових тестів для старої системи регіональної безпеки. Іран вважає, що має право встановлювати правила проходу у водах, які межують із його територією, тоді як держави Перської затоки наполягають на міжнародному принципі свободи судноплавства. Після серії атак кілька країн почали інвестувати у резервні порти, трубопроводи й наземні маршрути, щоб зменшити залежність від одного морського коридору.
Заклики до більшої оборонної самостійності не означають відмови від союзу зі США. Навпаки, Катар і ОАЕ підкреслюють, що американська військова присутність залишається важливою складовою регіонального балансу. Проте нинішня криза показала межі такої моделі й посилила дискусію про те, наскільки країни Перської затоки готові самостійно захищати порти, енергетичні об’єкти, повітряний простір і судноплавство у разі затяжного конфлікту.
