3964
Супутникові дані показали незвичайну картину: сезон танення морського льоду в Арктиці різко подовжувався протягом кількох десятиліть, але приблизно після 2010 року ця тенденція ніби призупинилася. Нове пояснення NASA показує, що пауза не означає відновлення Арктики — радше змінився баланс атмосферних чинників, які тимчасово стримали подальше подовження сезону танення.
Дослідники проаналізували супутникові спостереження за період із 1979 до 2023 року. За цей час сезон, коли морський лід активно тане, став приблизно на 40 днів довшим.
Головна зміна відбулася не навесні, а восени. Лід почав формуватися пізніше, оскільки влітку все більші ділянки темної відкритої води поглинали сонячну енергію. На відміну від білого льоду, який добре відбиває світло, океанська поверхня накопичує тепло.
Цей механізм створює позитивний зворотний зв’язок. Чим менше льоду влітку, тим більше води нагрівається; чим тепліший океан восени, тим довше відкладається нове замерзання.
Проте приблизно з 2010 року швидке подовження сезону танення зупинилося. Науковці пов’язують це насамперед зі змінами хмарності. У певних регіонах хмари почали ефективніше затіняти океан і зменшувати кількість сонячної енергії, що доходить до поверхні.
Ця пауза легко може створити враження, що ситуація стабілізувалася. Але структура самого льодового покриву продовжує погіршуватися. Частка товстого багаторічного льоду скоротилася, а дедалі більшу площу займає тонкий однорічний лід.
Однорічна крига значно чутливіша до погоди. Її легше руйнують хвилі, сильний вітер, теплі повітряні маси та штормові циклони. Тому сезон танення тепер сильніше залежить від конкретної атмосферної ситуації кожного року.
Останні великі масиви старого багаторічного льоду концентруються поблизу північного узбережжя Гренландії та Канадського Арктичного архіпелагу. Саме ці райони вважають своєрідним останнім резервуаром найбільш стійкої арктичної криги.
Арктика загалом нагрівається значно швидше, ніж планета в середньому. Це явище відоме як арктичне підсилення й пов’язане, зокрема, із втратою льоду та змінами альбедо поверхні.
Тому вчені не трактують останні півтора десятиліття як розворот тренду. Швидше це тимчасове плато в системі, яка вже стала значно вразливішою. За несприятливої комбінації температури, вітру й хмарності швидке скорочення льоду може відновитися.
