2823
Палеонтологи описали Mandrasuchus milleri — одного з найдавніших відомих представників лінії алігаторів, який жив одразу після катастрофи наприкінці крейдяного періоду.
Скам’янілості знайшли в Колорадо. Найдавніші екземпляри датуються часом приблизно через 350 тисяч років після падіння астероїда, що спричинив масове вимирання динозаврів.
Тварина сягала близько двох метрів завдовжки та мала зуби різного типу: гострі спереду й округлі ззаду.
Такий набір дозволяв їсти не лише м’ясо, а й молюсків чи іншу тверду здобич. Всеїдність могла стати серйозною перевагою в екосистемі, де харчові ланцюги були зруйновані.
Один зі скелетів знайшли всередині залишків стародавньої нори. Дослідники припускають, що здатність ховатися під землею також допомагала переживати екстремальні умови.
Знахідка показує, що предки сучасних алігаторів уже дуже рано мали набір адаптацій, який дозволив їхній еволюційній лінії пережити одну з найбільших криз в історії Землі.
