3895
Астрономи зафіксували на Місяці новий великий ударний кратер, який утворився після падіння космічного тіла розміром приблизно з великого кита. Подія стала особливо цінною для науки, адже сучасні апарати змогли порівняти знімки поверхні до та після зіткнення й фактично побачити наслідки формування кратера майже в реальному часі.
За оцінками дослідників, об’єкт мав діаметр приблизно від 10 до 20 метрів. Для Землі тіло такого розміру найчастіше частково або повністю зруйнувалося б під час проходження крізь атмосферу, однак у Місяця щільної атмосфери немає. Через це астероїди й уламки комет практично без гальмування врізаються безпосередньо в поверхню супутника.
Зіткнення сталося між квітнем і травнем 2024 року. Виявити його вдалося завдяки регулярним спостереженням апарата Lunar Reconnaissance Orbiter, який роками фотографує одні й ті самі ділянки Місяця. Порівнюючи зображення, науковці помітили структуру, якої раніше не існувало.
Новий кратер назвали на честь Томаса МакГетчіна — відомого фахівця з місячної геології часів програми «Аполлон». Його розміри вражають: у поперечнику структура приблизно відповідає двом футбольним полям. За статистичними моделями, утворення подібного кратера має відбуватися приблизно раз на 132 роки.
Не менш цікавою виявилася температурна картина навколо місця удару. Безпосередньо кратер залишався теплішим, а довкола нього простягалася відносно холодна зона. Науковці пояснюють це тим, що удар розпушив верхній шар місячного ґрунту — реголіт, змінивши його щільність і здатність накопичувати та віддавати тепло.
Для планетологів такі події є природним експериментом. Вони дозволяють точніше оцінювати швидкість появи нових кратерів, характер розльоту уламків і те, як удар змінює фізичні властивості реголіту. Ці дані використовують не лише для вивчення Місяця, а й для датування поверхонь інших безатмосферних тіл Сонячної системи.
Спостереження також важливе для майбутніх місячних місій. Чим краще фахівці розуміють частоту та наслідки ударів, тим точніше можна оцінювати ризики для довготривалих баз, обладнання й астронавтів.
Нова знахідка вкотре показує, що поверхня Місяця не є незмінною. Хоча геологічні процеси там значно повільніші, ніж на Землі, удари космічних тіл постійно перебудовують рельєф і залишають свіжі сліди, які сучасні орбітальні апарати вже здатні фіксувати.
