3701
Нейробіолог Том Джеймс з Університету Індіани запропонував відмовитися від поширеного уявлення, ніби в мозку існує окремий внутрішній механізм, який спочатку «ухвалює рішення», а вже потім запускає дію. На його думку, відчуття вибору та сама поведінкова реакція можуть бути двома сторонами одного й того самого нейронного процесу.
Класична побутова модель виглядає просто: людина щось бачить або відчуває, потім обмірковує ситуацію, після чого мозок нібито ухвалює рішення і передає команду тілу. Джеймс вважає, що така схема може бути надто спрощеною.
Науковець звертає увагу, що для зору, слуху або руху можна описати конкретні фізіологічні системи та структури, які виконують певну функцію. Натомість окремого біологічного органа або чітко локалізованого механізму, який можна було б назвати «центром прийняття рішень», немає.
Джеймс порівнює це з висловом «університет вирішив закритися раніше». Насправді не існує окремого фізичного об’єкта під назвою «університет», який буквально ухвалює рішення: є дії конкретних людей, телефонні дзвінки, повідомлення та адміністративні процедури.
Так само поняття «мозок ухвалив рішення» може бути зручним описом великої сукупності нейронних процесів, а не окремою подією, що відбувається в одному місці мозку.
Водночас ця робота має теоретичний характер. Автор не представляє нових даних МРТ, експериментів на людях або фізіологічних вимірювань, які прямо доводили б запропоновану модель.
Головна мета дослідження полягає у зміні самого способу постановки питання. Замість пошуку єдиного «контролера» в мозку Джеймс пропонує вивчати, як сприйняття, моторні реакції, пам’ять і мотивація одночасно формують поведінку.
