У другій половині сезону морква вже має добре розвинене бадилля, а основна робота відбувається під землею. Коренеплід продовжує наливатися, накопичувати сухі речовини й цукри. Саме тому велика доза азоту на цьому етапі може дати зворотний ефект: рослина знову починає активно нарощувати листя замість того, щоб завершувати формування врожаю.

Азот потрібен моркві навесні й на початку літа, коли формується листова розетка. Наприкінці сезону надлишок цього елемента може призвести до занадто соковитого бадилля, розгалуження коренеплоду й гіршої лежкості.
Калій пов’язаний із наливом і смаком
Калій бере участь у водному обміні й переміщенні продуктів фотосинтезу. За нормального забезпечення рослина ефективніше формує щільний коренеплід і накопичує цукри.
Це не означає, що грядку потрібно засипати великою дозою калійного добрива наприкінці літа. Надлишок солей теж шкодить корінню. Підживлення проводять помірно й з урахуванням того, що вже вносилося протягом сезону.
На родючому ґрунті додаткове підживлення може взагалі не знадобитися. Якщо листя здорове, а морква нормально росте, головним завданням стає стабільний полив.
Волога впливає не менше за живлення
Після тривалої посухи не варто різко заливати грядку великою кількістю води. Коренеплід швидко поглинає вологу й може розтріскатися. Краще повернути нормальний рівень вологи поступово.
Перед самим збором полив зменшують, особливо якщо починається дощовий період. Надто мокра земля під стиглою морквою підвищує ризик тріщин і гнилі.
Свіжий гній і концентровані азотні настої наприкінці сезону не використовують. Вони вже не допомагають сформувати якісний коренеплід, зате можуть стимулювати непотрібну зелену масу.
Для фінального етапу моркві потрібні не максимальні дози добрив, а збалансоване живлення й рівномірна вологість. Саме це допомагає завершити налив без зайвого стресу для рослини.
Зольні підживлення теж використовують обережно. Зола містить калій, але водночас впливає на реакцію ґрунту й містить інші мінеральні елементи. На лужній землі постійне внесення великих кількостей золи може створити нові проблеми з доступністю поживних речовин.

1920