3770
Мох, який здається майже нерухомою зеленою поверхнею, виявився здатним генерувати складні електричні сигнали. Під час семиденного спостереження дослідник Енді Адамацкі зафіксував хвилі активності, що поширювалися між різними ділянками мохової подушки й формували повторювані часові патерни.
У частині записів з’являлися швидкі імпульси великої амплітуди, які за формою нагадували потенціали дії нервових клітин. В інших випадках сигнали змінювалися значно повільніше й охоплювали ширші ділянки колонії.
Ця подібність не означає, що мох має мозок, нервову систему або «мислить» у звичному сенсі. Йдеться лише про те, що живі клітини рослин також можуть використовувати зміни електричного потенціалу для реакції на зовнішні умови та координації фізіологічних процесів.
Мохові подушки складаються з великої кількості дрібних рослин, які ростуть дуже щільно одна біля одної. У них немає справжніх коренів і розвиненої судинної системи, характерної для багатьох вищих рослин, тому способи передавання сигналів у такій структурі особливо цікаві біофізикам.
Зафіксовані хвилі могли поширюватися через зміни іонних концентрацій, водного режиму або міжклітинні контакти. Проте дослідження не встановило, яку саме інформацію несуть ці сигнали й чи допомагають вони моху реагувати, наприклад, на висихання, освітлення або пошкодження.
Автор роботи припускає, що електрична активність може координувати поведінку різних ділянок мохової колонії. Щоб це підтвердити, потрібні експерименти з контрольованими подразниками та вимірюванням того, як змінюється сигнал у відповідь на конкретну подію.
Такі дослідження розширюють уявлення про електричну комунікацію в рослинах. Вона давно відома у складніших видів, однак у мохів її просторову організацію вивчали значно рідше.
