2979
Астрономи припускають, що на ранньому етапі існування Сонячної системи Сонце могло поглинути велику кам’янисту планету, маса якої у п’ять-десять разів перевищувала земну.
Гіпотеза виникла під час спроб пояснити дві особливості нашої зорі: розбіжності у швидкості звуку під конвективною зоною та незвично низький вміст літію на поверхні.
Планети формуються з протопланетного диска, хімічний склад якого відрізняється від складу самої молодої зорі. Якщо Сонце поглинуло велику планету, її речовина могла залишити характерний хімічний слід.
Для перевірки сценарію дослідники використали програму MESA, яка моделює еволюцію зір і дозволяє простежити, як акреція різної речовини змінює внутрішню структуру.
Найкраще зі спостереженнями узгодився сценарій, у якому Сонце поглинуло суперземлю масою приблизно 5–10 Земель.
За моделями, така планета могла проникнути у внутрішні шари зорі, втративши лише частину своєї маси, а потім повністю розчинитися.
Ідея також пропонує цікаве пояснення тому, чому біля Сонця немає суперземлі, хоча навколо багатьох інших зір подібні планети є дуже поширеними.
