3744
Іриси можуть роками рости на одному місці, але поступово кущі загущуються, старі частини кореневища займають дедалі більше простору, а цвітіння стає слабшим. Вересень добре підходить для омолодження таких рослин, адже активне цвітіння вже завершилося, ґрунт ще теплий, а до сильних морозів залишається час для вкорінення.
У середньому іриси радять ділити приблизно раз на три-чотири роки. За цей час кущ встигає сформувати багато нових відростків, але центральні частини кореневища старіють і можуть частково відмирати. Поділ допомагає прибрати слабкі та пошкоджені сегменти, розрідити посадку і залишити молоді, життєздатні частини.
Кущ обережно підкопують лопатою або садовими вилами з кількох боків, намагаючись не пошкодити кореневище. Тягнути рослину за листя не варто. Після викопування землю струшують або змивають водою, а кореневище уважно оглядають. Усі підгнилі, сухі й явно пошкоджені ділянки вирізають гострим чистим інструментом.
Кожна підготовлена до посадки частина повинна мати шматок здорового кореневища, живі корінці та листову бруньку. Для профілактики зрізи можна обробити слабким розчином марганцівки, а потім присипати деревною золою або подрібненим вугіллям. Перед висаджуванням деленки залишають у сухому місці на одну-дві години, щоб поверхня зрізів підсохла.
Під час посадки особливо важливо не заглибити кореневище. Його верхня частина має залишатися майже на рівні ґрунту або трохи виступати над поверхнею. Якщо закопати ірис надто глибоко, зростає ризик загнивання і слабкого цвітіння. Коріння при цьому розправляють по невеликому земляному горбку в лунці.
Між рослинами залишають приблизно 30–40 сантиметрів, щоб молоді кущі мали достатньо простору для розвитку. Після пересадки землю помірно поливають. Якщо зробити все у вересні, до похолодання кореневища встигають адаптуватися, і наступного сезону рослини отримують кращі умови для формування квітконосів.
https://24tv.ua/house24/irisi-tsvistimut-pishnishe-shho-potribno-zrobiti-kushhami-veresni_n3143211
