2098
Імператорські пінгвіни, життя яких майже повністю залежить від морського льоду, виявилися здатними реагувати на локальні катастрофічні зміни гнучкіше, ніж показували ранні спостереження. Аналіз багаторічних супутникових даних засвідчив, що деякі колонії переживали руйнування звичних місць розмноження, тимчасово переходили на айсберги, шельфовий або тріщинний лід, а згодом навіть поверталися на старі ділянки.
Сьогодні відомо 66 колоній імператорських пінгвінів уздовж антарктичного узбережжя. Птахи використовують припай — морський лід, прикріплений до берега, — для розмноження, вирощування пташенят і линяння. Якщо така платформа руйнується надто рано, пташенята можуть опинитися у воді ще до того, як у них сформується придатне для плавання оперення.
Через віддаленість колоній у науковців довго не було достатньої базової інформації: скільки років існує конкретна колонія, наскільки часто вона переживає невдалі сезони і як реагує на втрату льоду. У 2026 році дві роботи використали десятиліття супутникових спостережень Landsat, щоб заповнити ці прогалини.
Пінгвінів на таких знімках не можна роздивитися поодинці, зате великі колонії залишають помітні плями гуано. За ними дослідники простежили історію віддалених поселень і з’ясували, що 18 колоній існували в середньому на 17 років довше, ніж вважали до цього. Колонія на острові Смайлі, наприклад, простежується щонайменше до 1989 року.
Особливо показовою стала поведінка колоній після руйнування льоду. На Смайлі у 2022 році, коли морський лід був дуже слабким, колонія розділилася, а частина птахів перейшла на великий айсберг, що сів на мілину біля узбережжя. Попри кілька наступних років із поганими льодовими умовами, колонія не зникла і продовжувала з’являтися на супутникових зображеннях.
Інша робота простежила майже 40 років історії трьох колоній — Mertz, SANAE та Astrid. Після великих відколів льоду або раннього руйнування припаю пінгвіни могли тимчасово використовувати сусідні айсберги, затоки або шельфовий лід. Колонія SANAE після події 2011 року перемістилася приблизно на 11 кілометрів, частково розділялася між місцями, а через роки повернулася до початкової зони.
Ця гнучкість не скасовує загрози від довгострокової втрати морського льоду. Автори прямо застерігають: здатність змінити місце після одного невдалого сезону не означає, що вид витримає систематичне зникнення придатного середовища. Особливо небезпечно, якщо повні провали розмноження повторюватимуться рік за роком.
Водночас нові спостереження роблять прогноз складнішим і реалістичнішим. Імператорські пінгвіни не є пасивними заручниками однієї конкретної плями льоду: деякі колонії здатні шукати альтернативні поверхні й повертатися після зміни умов. Саме тому довгі ряди супутникових даних залишаються незамінними — вони показують не один кризовий рік, а поведінку колонії в масштабі десятиліть.
https://phys.org/news/2026-08-emperor-penguin-colonies-reveal-decades.html
