4056
Навесні самці зяблика раптово виглядають значно яскравішими, хоча нового линяння в цей момент не відбувається. Секрет полягає у фізичній будові пір’я, яке виросло ще наприкінці літа попереднього року.
Як і багато дрібних птахів, зяблики мають одне основне линяння після завершення сезону розмноження.
Під час формування нового пера спочатку утворюються його майбутні кінчики. Вони містять менше меланіну та кератину, тому є світлішими й слабшими.
Глибші ділянки пера, навпаки, мають насиченіший пігмент і міцнішу структуру.
Восени та взимку світлі кінчики прикривають яскравішу основу. Через це птах виглядає тьмянішим, ніж навесні.
Протягом зими перо поступово зношується. Найслабші світлі кінчики обламуються й стираються під час польоту, контакту з рослинами та догляду за оперенням.
До початку весни значна частина блідих країв уже зникає, відкриваючи яскравіші ділянки, які весь цей час були приховані.
Тому зміна кольору є своєрідною оптичною трансформацією, а не створенням нових пігментів.
Такий механізм вигідний енергетично. Повне линяння є складним і ресурсомістким процесом, тому птах може отримати виразне шлюбне забарвлення без необхідності вирощувати новий комплект пір’я навесні.
Це гарний приклад того, як еволюція використовує звичайний фізичний знос тканини як частину сезонної біологічної стратегії.
