2238
Астрономи знайшли популяцію дуже молодих залишкових радіогалактик, у яких центральні надмасивні чорні діри вже припинили викидати потужні джети. Вік підтверджених об’єктів становить приблизно від 8 до 42 мільйонів років, і це вказує, що після «вимкнення» активного ядра радіовипромінювання галактики може згасати значно швидше, ніж припускали старі моделі.
Активні галактики з надмасивними чорними дірами можуть викидати два гігантські джети плазми. Вони простягаються далеко за межі самої галактики й утворюють радіолопаті, які видно радіотелескопам на мільйони світлових років.
Чорна діра при цьому не створює енергію безкінечно. Якщо потік речовини до центральної області слабшає або змінюється, джети можуть припинитися. Після цього великі радіолопаті ще деякий час залишаються видимими — саме такі системи називають залишковими або «мертвими» радіогалактиками.
Проблема в тому, що таких об’єктів спостерігають менше, ніж очікують теоретичні моделі. Одна з можливих причин полягає в тому, що вони просто дуже швидко стають настільки тьмяними, що перестають потрапляти в огляди.
Команда використала низькочастотні радіоспостереження, особливо чутливі до старіючої плазми. Для підтверджених залишкових систем дослідники оцінювали спектральний вік — час, який минув після того, як електрони в радіолопатях отримали основну порцію енергії.
Результат виявився несподіваним: частина «галактик-привидів» була зовсім молодою за космічними мірками. Наймолодшим було приблизно 8 мільйонів років, а найстаршим у підтвердженій вибірці — близько 42 мільйонів.
Для порівняння, активна фаза радіогалактики може тривати десятки або сотні мільйонів років. Якщо залишок стає практично невидимим уже за кілька десятків мільйонів років після припинення джетів, коротка тривалість «післяжиття» природно пояснює, чому такі об’єкти рідко трапляються.
Дослідники також побачили ознаки того, що більш далекі залишкові галактики згасають особливо швидко. У ранньому Всесвіті випромінювання космічного мікрохвильового фону було інтенсивнішим. Електрони в радіолопатях могли втрачати енергію через взаємодію з цими фотонами швидше, ніж у сучасному космосі.
Робота допомагає уточнити життєвий цикл активних галактик. Щоб зрозуміти, як часто надмасивні чорні діри вмикають і вимикають джети, потрібно знати не лише тривалість активної фази, а й те, як довго її сліди залишаються видимими. Нова вибірка показує, що цей фінальний етап може бути коротким і тому систематично недооцінюватися.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/09/260901010656.htm
