2547
Європейські плани створити спільний винищувач шостого покоління переживають найсерйознішу кризу за весь час існування проєкту. Французько-німецька програма Future Combat Air System, яка мала стати основою повітряної бойової системи майбутнього, фактично розпалася після багаторічних суперечок між урядами та головними оборонними компаніями. Тепер Париж і Берлін розглядають різні варіанти подальших дій, включно з участю у конкуруючих програмах.
FCAS створювався як масштабна система, що мала включати не лише новий пілотований винищувач, а й безпілотні апарати, сенсори, штучний інтелект та єдину цифрову мережу управління боєм. Франція, Німеччина та Іспанія розраховували отримати нову платформу приблизно до середини 2030-х років, коли нинішні Rafale та Eurofighter почнуть поступово застарівати.
Однак співпраця постійно ускладнювалася суперечками щодо розподілу робіт і технологічного лідерства. Французька Dassault Aviation прагнула контролювати розробку самого винищувача, посилаючись на свій досвід створення Rafale, тоді як Airbus Defence and Space вимагала більш рівноправної моделі для німецької та іспанської сторін. Ці розбіжності поступово перетворилися з корпоративного спору на політичну проблему.
Після зупинки спільної програми Франція може спробувати створити новий літак самостійно або знайти інших партнерів. Для Парижа принципово важливо зберегти можливість інтегрувати майбутній винищувач із французькими ядерними силами та авіаносною компонентою. Саме ці специфічні вимоги роблять французький підхід відмінним від потреб більшості інших європейських союзників.
Німеччина, своєю чергою, може приєднатися до Global Combat Air Programme — спільного проєкту Великої Британії, Італії та Японії, відомого також через концепцію Tempest. Ця програма теж передбачає створення винищувача шостого покоління до 2035 року та робить великий акцент на малопомітності, штучному інтелекті, взаємодії з безпілотниками й обміні даними.
Головною проблемою для Європи залишається вартість. Розробка сучасного бойового літака потребує десятків мільярдів євро, а внутрішній європейський ринок недостатньо великий, щоб легко фінансувати кілька паралельних систем. Оборонні експерти попереджають, що повторення ситуації 1980-х років, коли Франція створила Rafale, а Британія, Німеччина, Італія та Іспанія — Eurofighter, може знову призвести до дублювання витрат.
Водночас значення таких проєктів зросло після повномасштабної війни Росії проти України та різкого збільшення оборонних бюджетів у Європі. Країни ЄС прагнуть скоротити залежність від американського озброєння і розвивати власну промислову базу. Саме тому розпад FCAS став не лише проблемою двох великих виробників, а й символом складності створення спільної європейської оборонної політики.
https://www.theguardian.com/business/2026/sep/08/europe-fighter-jet-plans-france-germany
.jpg?width=1280)
