4435
Новий аналіз вокальних сигналів трьох видів приматів показав, що їхні «розмови» можуть іноді підкорятися тим самим складним граматичним схемам, які вважали притаманними лише людським мовам. Про це йдеться у роботі лінгвіста Ремо Нітшке (Remo Nitschke) та його колег з Цюрихського університету, опублікованій як пре-принт на сервісі ScienceAlert.
Йдеться про так звану надрегулярну рекурсивну граматику — коли «маленькі» смислові блоки вкладаються один в один усередині більших структур. Довгий час саме така вкладеність вважалася головною рисою, що відрізняє людську мову від сигналів інших тварин.
Які види досліджували та що шукали в їхніх сигналах
Команда Нітшке зосередилася на трьох нелюдських приматах: звичайних мармозетках (Callithrix jacchus), оливкових колобусах (Procolobus verus) та бонобо (Pan paniscus). Вчені аналізували записи їхніх голосових сигналів, порівнюючи структуру послідовностей викликів із людськими мовними даними.
Значення окремих елементів «мови» приматів нам поки невідомі, тому дослідники не могли просто читати граматику зі змісту. Натомість вони застосували математичні моделі, які оцінюють, наскільки добре різні типи граматики описують послідовності звуків.
Спершу підхід перевірили на записах людської мови та звуків. Це дозволило авторам продемонструвати, що обрані моделі працюють достатньо надійно в рамках цього дослідження.
Дві граматичні моделі: лінійна й ієрархічна
Науковці побудували два види ймовірнісних моделей. Перша спиралася на припущення, що звуки впорядковані лінійно й наступний елемент залежить лише від попередніх у послідовності. Такий тип структури називають регулярною граматикою, і він уже був показаний у комунікації деяких тварин.
Друга модель враховувала вкладені ієрархії — тобто не тільки порядок, а й позицію «менших» звукових блоків усередині «більших» структур. Такий підхід відповідає контекстно-вільній надрегулярній граматиці, яку раніше відносили до особливостей виключно людських мов.
Обидві моделі використовували для прогнозування того, які сигнали найімовірніше з’являться наступними в послідовності. Порівняння точності цих прогнозів і дало змогу судити, яка граматична схема краще описує реальні дані.
Ознаки надрегулярної граматики в сигналах приматів
Коли моделі застосували до записів викликів мармозеток, оливкових колобусів та бонобо, виявилося, що послідовності всіх трьох видів містять елементи, які краще описуються надрегулярною, ієрархічною граматикою, а не просто лінійною.
За словами авторів, це вперше демонструє, що тварини можуть генерувати послідовності сигналів, які формально узгоджуються з надрегулярними рекурсивними граматиками. Таким чином, їхня вокальна комунікація виявляється подібнішою до людської мови, ніж вважалося раніше.
Дослідники стверджують, що такі результати кидають виклик ідеї про синтаксис як про різкий еволюційний «стрибок» у розвитку людини. Якщо бодай частина сигналів нелюдських приматів теж формуються за подібними правилами, можливо, еволюційна історія мови складніша та поступовіша.
Ознайомитися з фрагментами звукових записів та їх аналізом можна в супровідному відео, розміщеному авторами дослідження на платформі YouTube.
Обмеження дослідження та відкриті питання
Попри інтригуючі результати, робота має суттєві обмеження. По-перше, всі висновки базуються на ймовірнісних оцінках моделей, які намагаються відновити структуру сигналів, значення яких ми поки не розуміємо. Це означає, що ймовірна наявність надрегулярної граматики, але не гарантована.
Автори самі наголошують, що інша інтерпретація теж можлива: знайдені структури можуть бути «чисто формальними», подібними радше до синтаксису музики в людей або співу тварин, а не до повноцінної мови зі складною семантикою.
По-друге, набори даних були відносно невеликими. Щоб підтвердити, що виявлені закономірності справді стабільні, потрібні значно більші вибірки записів для кожного виду та перевірка в інших контекстах спілкування.
Попри це, дослідники вважають очевидним, що традиційне уявлення про жорстку межу між людською мовою і сигналами нелюдських приматів слід переглянути. Принаймні, деякі частини їхніх вокальних послідовностей, найімовірніше, створюються за надрегулярними граматичними правилами.
Що це означає для еволюції мови
Як зазначають Нітшке та його колеги, довгий час відсутність надрегулярної граматичної здатності вважали головною рисою, що відділяє людину від інших гомінінів. Якщо ж подібні структури виявляються у близьких родичів, виникає запитання: який саме крок став справді вирішальним для появи людської мови?
Автори роблять обережний висновок: їхні результати змушують переосмислити «критичний бар’єр» в еволюції мови. Якщо не сам синтаксис, тоді що саме дозволило перетворити приматоподібну систему сигналів на розгалужені, смислово насичені людські мови, які ми знаємо сьогодні? Відповідь, очевидно, вимагатиме ще багатьох досліджень.
Деякі примати виявляють граматику, подібну до людської мови з’явилася спочатку на Цікавості.
