3173
На околицях Сонячної системи може ховатися великий світ, якого астрономи ще ніколи не бачили безпосередньо. Гіпотеза про так звану Дев’яту планету вже близько десяти років залишається однією з найцікавіших загадок планетології: її прихильники вважають, що дивні орбіти частини далеких тіл за Нептуном можуть бути наслідком гравітації ще однієї масивної планети.
Ідея шукати невидиму планету за її впливом на інші об’єкти має історичний прецедент. Саме аномалії в русі Урана у XIX столітті допомогли математикам передбачити положення Нептуна ще до його прямого спостереження. Пізніше астрономи десятиліттями шукали ще один великий об’єкт за Нептуном, і в 1930 році відкрили Плутон. Втім, з 2006 року Плутон класифікують як карликову планету, тому офіційно у Сонячній системі залишається вісім планет.
Сучасна версія гіпотези Дев’ятої планети пов’язана насамперед із транснептуновими об’єктами поясу Койпера. Деякі з них мають незвичайно витягнуті орбіти, схожі напрямки орбітальних осей, значні нахили до площини екліптики або навіть ретроградний рух. Частина астрономів вважає, що спільне пояснення цих особливостей може дати гравітаційний вплив великої, але дуже далекої планети.
Однак картина залишається спірною. Далекі транснептунові тіла дуже складно знаходити, а вибірка відомих об’єктів залежить від того, куди саме й наскільки глибоко дивилися телескопи. Через це статистичні закономірності можуть частково бути наслідком спостережного відбору, а не реальної присутності прихованої планети.
Головну надію прихильники гіпотези покладають на Обсерваторію імені Віри Рубін. Її ширококутні огляди неба мають знаходити величезну кількість нових малих тіл Сонячної системи. Якщо астрономи відкриють ще десятки об’єктів із подібними аномальними орбітами, статистика стане значно надійнішою й дозволить точніше визначити ділянки неба, де варто шукати можливу планету.
Проблема прямого виявлення полягає у відстані. Якщо гіпотетичний світ перебуває в сотнях астрономічних одиниць від Сонця, він отримує надзвичайно мало сонячного світла і відбиває ще менше. Навіть велика планета на такій відстані може виглядати як дуже тьмяна точка, яка повільно зміщується серед зір.
Тому найближчі роки можуть дати відповідь у двох напрямах. Або нові огляди посилять аргументи на користь Дев’ятої планети й звузять область її можливого розташування, або значно більша вибірка транснептунових тіл покаже, що загадкові орбітальні групування можна пояснити без невідомої планети.
