4338
Череп давнього представника роду Homo з грузинського Дманісі показав, що приблизно 1,8 мільйона років тому людина могла роками жити практично без зубів. У щелепі цього індивіда зберігся лише один лівий ікло, тоді як більшість інших зубів була втрачена задовго до смерті.
Рештки походять із одного з найважливіших ранньопалеолітичних комплексів за межами Африки. Дманісі дав археологам кілька добре збережених черепів ранніх Homo, кам’яні знаряддя та кістки тварин, що дозволяє реконструювати повсякденне життя групи.
Зубні лунки в щелепі досліджуваної людини повністю або майже повністю заросли. Це означає, що зуби випали не незадовго до смерті, а значно раніше, і кісткова тканина встигла перебудуватися.
Причина втрати зубів невідома. Це могло бути старіння, захворювання ясен, інфекція або інші проблеми, але сама тривалість виживання ставить цікаве питання: як людина харчувалася в середовищі, де не існувало кулінарної обробки в сучасному розумінні.
Поруч із людськими рештками археологи знайшли кістки тварин зі слідами обробки кам’яними знаряддями. Отже, м’ясо входило до раціону цієї популяції.
Водночас людині майже без зубів було б надзвичайно важко відкушувати й пережовувати тверді шматки сирого м’яса. Дослідники тому припускають, що вона могла отримувати м’якші частини туш.
Кістковий мозок, мозкова тканина тварин і внутрішні органи містять багато калорій, але не потребують сильного жування. Частину м’яса могли також подрібнювати кам’яними інструментами.
Іншим джерелом їжі могли бути м’які рослинні продукти — стиглі плоди, коренеплоди або інші доступні ресурси, які можна було розминати.
Випадок також породив дискусію про можливу соціальну підтримку. Якщо інші члени групи ділилися з цією людиною їжею або спеціально готували для неї м’які продукти, це могло б бути одним із ранніх прикладів турботи про вразливого члена спільноти.
Проте дослідники не можуть упевнено довести таку версію лише за кістками. Людина могла самостійно адаптувати раціон і виживати завдяки доступу до м’яких висококалорійних ресурсів.
Незалежно від точного пояснення, знахідка показує, що ранні Homo мали більшу поведінкову гнучкість, ніж можна було б очікувати. Вони могли пристосовувати спосіб харчування до серйозних фізичних обмежень і виживати роками в складних умовах.
