670
Ідея про те, що Великий адронний колайдер може створити чорну діру, яка поглине Землю, роками залишається однією з найвідоміших страшилок навколо сучасної фізики. Проте фізики наголошують: навіть у моделях, де виникнення мікроскопічних чорних дір теоретично можливе, вони не становлять загрози планеті.
Великий адронний колайдер розганяє протони майже до швидкості світла й зіштовхує їх при надзвичайно високих енергіях. Мета таких експериментів — відтворити умови, близькі до тих, що існували невдовзі після Великого вибуху, та шукати прояви фізики за межами Стандартної моделі.
Деякі теорії припускають, що за певних умов у таких зіткненнях можуть виникати надзвичайно малі квантові чорні діри. Але вони не мають нічого спільного з астрофізичними чорними дірами масою в багато разів більшою за Сонце.
Якщо мікроскопічна чорна діра й утворилася б, за сучасними уявленнями вона мала б практично миттєво втратити енергію через випромінювання Гокінга. Тобто її існування тривало б настільки мало, що вона не могла б накопичувати речовину та зростати.
Фізики також звертають увагу на природний експеримент, який триває мільярди років. Космічні промені регулярно вдаряють у Землю та інші небесні тіла з енергіями, що значно перевищують енергії зіткнень у колайдері. Якби такі процеси могли породжувати небезпечні стабільні чорні діри, їхні наслідки давно були б помітні.
Поки що експерименти на колайдері не дали доказів існування квантових чорних дір або прихованих просторових вимірів. Однак відсутність сигналу теж корисна: вона дозволяє звужувати діапазон можливих параметрів нової фізики.
Пошук таких екзотичних явищ важливий тому, що вони могли б дати підказки для об’єднання квантової механіки та загальної теорії відносності. Саме створення узгодженої теорії квантової гравітації залишається однією з головних невирішених задач фундаментальної фізики.
