4425
Повернення ваги після схуднення часто здається суто поведінковою проблемою, але нове дослідження показує, що жирові клітини можуть зберігати своєрідну «пам’ять» про попереднє ожиріння. Як пише NV, вчені з Harrington Discovery Institute при University Hospitals та Case Western Reserve University вивчали гормон аспрозин і побачили, що після втрати ваги його вироблення може залишатися підвищеним. Це означає, що мозок продовжує отримувати сильніший сигнал голоду навіть тоді, коли людина вже суттєво схудла.
Аспрозин продукується жировою тканиною й бере участь у регуляції апетиту. Коли його рівень підвищується, мозок отримує сигнал активніше шукати їжу. У дослідах на мишах ожиріння призводило до змін у жирових клітинах, які зберігалися навіть після нормалізації маси тіла.
Однією з ключових молекул виявився TGF-β1 — сигнальний білок, пов’язаний із запаленням та перебудовою тканин. Навіть короткий вплив TGF-β1 запускав епігенетичні зміни: сама послідовність ДНК не змінювалася, але активність окремих генів залишалася іншою. У результаті жирові клітини продовжували виробляти більше аспрозину.
Цей механізм може частково пояснювати, чому після завершення дієти або відміни препаратів класу GLP-1 у частини людей апетит різко посилюється. Під час лікування препарат пригнічує голод, але якщо сама жирова тканина зберігає попереднє налаштування, організм може прагнути повернутися до колишньої ваги.
Дослідники також перевіряли, чи можна вплинути на цю систему. У тварин блокування різних ланок — від вироблення аспрозину до його рецептора в мозку — зменшувало повторний набір ваги. Це відкриває перспективу для майбутніх препаратів, які могли б використовувати після схуднення для підтримання результату.
Втім головні експерименти проведені на мишах. Дані людей поки лише частково підтримують гіпотезу, тому говорити про готову терапію зарано. Потрібно підтвердити, що людські жирові клітини зберігають таку саму епігенетичну пам’ять і що блокування аспрозину буде безпечним.
Практичний висновок уже зараз важливий: підтримання ваги після схуднення може бути складним не через «слабку дисципліну», а через реальні фізіологічні зміни. Саме тому довгострокова стратегія — харчування, рух, сон, підтримка поведінкових звичок і, за потреби, медикаментозна терапія — має не менше значення, ніж саме схуднення.
