3722
Тривала посуха й рекордне маловоддя вже змінили вигляд багатьох українських річок: русла звужуються, з води виступають піщані коси й каміння, а окремі ділянки можуть перетворюватися на низку ізольованих плес. Проте навіть дуже низький рівень води не означає автоматично, що річка зникне повністю. Її стан залежить від опадів, приток, підземного живлення та того, скільки води втрачається через випаровування й просочування у ґрунт.
Укргідрометцентр у вересні повідомляв про історично низькі рівні на окремих ділянках Дністра, Тиси, Західного Бугу, Прип’яті та інших річок. На деяких малих водотоках уже спостерігалася стояча вода або повна відсутність поверхневого стоку.
Гідрологи розрізняють рівень води та витрату. Рівень показує висоту поверхні відносно певної позначки, а витрата — обсяг води, що проходить через переріз русла за секунду. Саме тому невелика глибина ще не завжди означає повну відсутність течії, а нульовий стік на одному посту не означає, що вся річка від витоку до гирла перестала існувати.
Під час сильного обміління мілкі ділянки можуть пересохнути, розділяючи глибші плеса. Для риби це створює особливо небезпечні умови: вода сильніше нагрівається, а тепла вода утримує менше розчиненого кисню. Якщо додається велика кількість органіки, бактерії споживають ще більше кисню, і масова загибель риби може початися ще до повного висихання водойми.
Важливу роль відіграє підземне живлення. Навіть без дощу вода може надходити в русло через дно й береги. Коли рівень ґрунтових вод падає, цей приплив слабшає, а іноді процес розвертається — сама річка починає втрачати воду в навколишній ґрунт.
Повернення дощів не завжди одразу виправляє ситуацію. Сильна злива може короткочасно підняти рівень, але якщо ґрунт і підземні горизонти залишаються виснаженими, вода швидко проходить руслом і рівень знову падає. Для стійкого відновлення після тривалої посухи іноді потрібні тижні або навіть місяці повторних опадів.
